Напишите твір на украинском на тему "дідусеві казки" 5-7 речень.буду рада если , просто у меня фантазии ноль заранее большое зайчики❤

У дитинстві коли я була зовсім крохою мій дідусь читав мені казки про різних героїв. Одного разу він розповів меня про лиса Микита із твору "Фарбований лис". Коли я вперше почула його розповідь про цього хотруна я вважала це зовсім не смішно але коли він продовжував все далі й далі мені подобалось ще дужче й дужче. Отже мій дідусь дуже захопливо читає! Я люблю його розповіді й досі.

-доброго дня!( директор)

-доброго дня!( класний керівник)

-на скільки учні знають своі права та обов'язки у класі?(д)

-моі учні знають добре!(к)

-які саме у вас обов'язки учнів( д)

-виконувати статут школи, оволодіти знаннями, не спізнюватись, не пропускати уроки, охайно вксти щоденник, брати участь у житті школи, дотримуватись традицій, бути вічливими у спілкуванні, гідно поводити себе, дотримуватись культури, охороняти природу та ін..(к)

- а які права?(д)

- на захист прав особистості, вічливк ставлення до себе, вибір факультетів,гуртків, на завчасне повідомлення про контрольні роботи, вносити пропозицію в шкільну раду, на безпечне харчування, висловлюввти свою думку керівникам директору та ін, представляти школу в конкурсах, олімпіадах та ін..(к)

- дякую Вам за відповідь. Ваші учні дуже обізнані (д)

- на все добре! (к)

- допобачення ( д)

- до побачення ( к)

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".