Складіть і запишіть речення з фразеологізмами умивати руки

Деякі батьки знімають із себе відповідальність за виховання власних дітей.

Умивати руки - знімати з себе відповідальність.

   Талант - це те, що, безумовно, прикрашає людину, ким би вона не працювала. Це те, чим людина дихає, коли вже нічим і дихати. Талант надає людині сил і бажання жити далі. А це найголовніше!
   Але, щоб не втратити той талант, який у тебе є, треба багато над собою працювати. Кожна справа вимагає важкої праці. Без цього вже ніяк. І якщо людина працює, намагається зробити крок уперед, то успіх уже точно гарантований. Талант багато в чому визначається любов'ю людини до того, що вона робить. Якщо їй це не цікаво, навіщо тоді хотіти того, що в тебе не викликає ніякого захоплення?
   Треба бути працелюбним, щоб щось у тебе вийшло. Коли сидиш, склавши руки, доброго результату від справи не чекай. Потрібні якісь власні зусилля! Там, де одна проблема, з'являється інша. І щоб подолати одну перепону на шляху до розквіту таланту, треба "звернути не одну гору". Таке наше життя. І в ньому така закономірність: чим більше працюєш, тим краще результат, на який розраховує людина.
   Згадаємо великих поетів і письменників! Скільки працював Іван Франко, щоб його визнали генієм? Скільки зусиль доклав Тарас Шевченко, щоб вийти у вищий світ? Він же був сиротою, бідною людиною, а ким став? Тепер він світоч українського народу. Лишилось тільки сказати, що праця відіграє велику роль. І той, хто це знає і хто дійсно над собою працює, стає іншою людиною, що досягає великих вершин.
   Отже, давайте шукати сенс життя, працювати, робити висновки, щоб чогось досягнути у цьому житті!

Несподівана знахідка
Народне оповідання Полтавщини

Моє мальовниче селище розташоване у звичайній для мене місцевості: нічого особливого тут не трапляється, жителі живуть звичайним життям. Але я б хотіла розповісти історію, яка трапилася зі мною влітку на День мого народження саме у моєму рідному селі. Тато на День народження подарував мені фотоапарат, а також пообіцяв взяти із собою на нічну риболовлю.

І ось наш човен пливе серединою річки. Ясна смуга світла від місяця на воді все ширшає, сяє золотим сяйвом, сягає по річці, неначе золота дорога в якийсь рай, у якесь мрійне царство. Прибувши на острів, тато поклав вудочки, поставив намет та розвів вогонь. Я від радощів фотографувала все, що мені подобалося. Ось по тихенькому стеблі повзе працьовита мурашка, на гілці співає свою пісню пташка, а на воді цвітуть гарні водяні лілії.

Аж ось заходить вечір. Кудись ховаються останні шуми і відгуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході червоне марево, а вже над ним у темряві зажевріла вечірня зоря. А місяць, що млів серед ясного неба сірою малопомітною плямою, під темним крилом ночі відразу ожив і засвітився чарівним вогнем. Мені захотілося сфотографувати цю красу. Від того, що я побачила через фотооб’єктив, у мене перехопило подих. На небі серед величезного розмаїття зірок пливла літаюча тарілка. Спочатку це була малопомітна цятка. Та чим ближче вона наближалася до острова, тим чіткіше було видно її контури. Вона виявилася геть такою, як в книжках та газетах. Я гала за її польотом, як зачарована. То була дивна казкова ніч. Коли настав ранок, мені здалося, що то все наснилося.

Повернувшись додому з татом, я на певний час забула ту чарівну ніч, але яким було моє здивування, коли, проявивши плівку, на нічному зоряному небі ми всі побачили силует літаючої тарілки. Може, то прибульці так вітали мене з Днем народження?