Мовчазний вечір синтаксичний розбір

Краса у житті людини... Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалось, що духовні цінності втратили всякий смисл, він написав: 

«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у негармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій. 

Ми не можемо не милуватися тим, що оточує нас. Це безмежне синє небо, яскраве сонечко, солов`їний спів... У кожної людини це викликає тільки чисті емоції. Ми не можемо не помічати цю красу, яка кожен день дарує нам радість.

  На мою думку, саме любов до неї може врятувати нас. Тому що милуючись цією красою, людина дійсно починає розцвітати в душі. Слухаючи спів пташок можна поринути у яскравий світ своєї фантаз гаючи за тим, як гарно цвіте вишня у саду, можна пережити світлі почуття, які дарує нам саме природа!

  Розмірковуючи над цією темою я недаремно взяв за зразок саме красу природи, тому що ця краса незрівняється навіть із красою людини. Якщо ми будемо берегти її, то тоді вона збереже і нас. Тому недаремно говорять, що краса врятує світ! Бережіть будласка природу і вона буде нас радувати красивими   видами.

Объяснение:

Напишіть в коментаріях чи підходить