Скласти текст міркування про необхідність збереження живої природи

Все, що нас оточує - це природа. Люди є частиною природи, як і рослини та тварини. Але на відміну від тварин або рослин, людина - це дуже могутня істота. Люди створили сучасну цивілізацію, побудували міста, заводи та фабрики. Це робить життя людей комфортнішим, але забруднює природу. Люди вирубають ліси, забруднюють повітря, а також річки, озера і моря. Звісно, природу треба берегти.

Кожна людина може внести свій невеличкий внесок у важливу справу збереження природи. Ми повинні робити все, що від нас залежить, щоб природа страждала менше. А що ми, школярі, можемо робити? Ми можемо витрачати менше ресурсів, які беруться з природи - наприклад, економити воду. Ми можемо викидати папір, пластикові та скляні пляшки у спеціальні контейнери, звідки вони відправляться на переробку. Коли ми ходимо на прогулянки до лісу або берега річки, ми можемо прибрати та винести сміття, яке там оставили інші люди. І взагалі не смітити ніколи і ніде. Ми можемо годувати птахів взимку. Це буде наш внесок у збереження природи.  

Человек рожден для счастьяЗнаете ли вы, что фраза "лишь бы не было войны" губительна по своей сути? Что означает эта фраза? Прежде всего следует понимать, что война противна человеческой природе. Не должен человек убивать себе подобных! Ведь Земля это маленькая планета и для Вселенной все наши границы слишком малы и несущественны. Из космоса не видно границ, но видно голубую планету, на которой мы все. Вернемся к фразе. Утверждение "лишь бы не было войны" привело к созданию и укреплению так называемого "окопного быта". Потерпим, пострадаем, ужмемся, обойдемся, но лишь бы не было войны. Нет! Войны быть не должно. Но мирная жизнь должна приносить человеку радость и наслаждение. Каждое новое поколение должно жить лучше и счастливее, именно так задумала природа. 

Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали  на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.