Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки.
Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля.
Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну. Про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до Італії. Дим чужини був гіркий, чадний. А як солодко пахнув він удома — дим багаття, домашнього вогнища.
высшие органы государственной власти рф: правительство рф (исполнительная), конституционный и верховный суды (судебная), федеральное собрание россии (законодательная)
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Скласти твир миниатюру на тему: знову весна"
Ось і знову весна. Все навколо оживає після довгої зимової сплячки. Природа пробуджується. Люди відриваються від своїх моніторів комп'ютерів, телевізорів, від політичних новин, від віртуальних «стрілялок» і «бродилок». Нарешті всі згадують, що є сади і парки, ліси і береги річок, озера і набережні морів. Люди починають частіше виходити зі своїх квартир, гуляти на свіжому повітрі, радіти теплу і весняному сонцю.
На блакитному небі тепер пливуть білі хмаринки. Шовковистою травою зеленіють клумби і узбіччя доріг. Розсілися пташки на проводах, ніби куми на лавочці. Вони перегукуються між собою різними голосами, вітають весняне тепло. Та й бабусі біля під'їздів теж вибралися на сонечко, сидять, перемовляються і насолоджуються гарною погодою. Підлітки, хлопчики і дівчатка, чекають вечора, коли бабусі підуть з крамничок. Тоді й вони розсядуться вільно, будуть махати ногами, тикати в кнопки телефонів і спілкуватися.
А на дитячих майданчиках радісно верещать діти, вони носяться туди-сюди. Як приємно знову відчувати під ногами щільний грунт, не ковзати по слизькій поверхні. Немає тепер і снігу, інею, ожеледі, ноги самі несуть.
Іноді йдуть прохолодні весняні дощі, стає кругом сиро. Після дощів піднімається ще вище травичка, вгору тягнуться стебла майбутніх квітів. Вчора ще бруньки на кущах були ледве помітні. Озирнутися не встигли - а вони вже стали розкриватися. Завжди було цікаво побачити, як розкривається весняна брунька. Але, напевно, довелося б сидіти під кущем не менш доби.