Переказ з української мови заграва над каффою. іть знайти текст.

Увесь день простояли козацькі чайки на височині каф-фських берегів. Чорним маком розсипалися по хвилях, але ані мешканцям узбережжя, ані морякам із кораблів не спало на думку придивитися, що це за чорні крапки розсипалися на обрії в сліпучому блиску сонячних іскор. А коли сонце схилилося до

Заходу й море стало бузковим, козаки почали повільно підтягуватися до берегів і обстрілювати ворожі мури.

Канонада посилювалася, стала такою частою й рівною, наче Каффа перетворилася на велетенський казан або на жерло вулкана, де скипає й клекоче розтоплена лава.

Цитадель не здавалася. Усі дванадцять веж і чотири брами вищирилися на козаків гарматними стволами, і після першого нападу козаки відступили, утративши понад сто побратимів. Доводилося розпочати справжній бій і облогу. Сагайдачний залишив біля веж невеликі загони, а головний удар скерував проти цитаделі, бо поки вона не впаде, Каффу не можна вважати взятою.

Козаки бились одчайдушно й приставляли до мурів нашвидку збиті драбини, коли раптом важкий вибух потряс Каффу.

Певно, фундамент підмур’я і вежі були підмиті підземними джерелами, бо наріжна вежа сповзла узбіччям гори, відкривши два широких отвори. З переможним ревом кинулися в них козаки. А з того боку вже наїжачився ятаганами загін яничарів. Розпочався мовчазний, жорстокий бій, де ніхто не просив і не давав пощади.

Тим часом один із козаків підліз до протилежної брами, підкотив туди барило пороху й підпалив. Це вирішило кінець бою. З подвоєною силою кинулися козаки в напад. Здригнулися яничари, на мить збентежилися — і лавина козаків полинула в цитадель, освітлену загравою і палахкотливим світлом смолоскипів.

1. Що за казна-що: шість ніг, дві голови, один хвіст, чотири ока, два носи.(Вершник на коні)
2.  Щось без леза та без зуба
  Розтина міцного дуба. (Блискавка)
3.   Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним – не знаю за ким, бо пішов туди – не знаю куди.(  Вітер)
4.  Щось літало та й у воду впало; води не сколотило, а й само не полетіло.(Пір’їна)
5.   Якби не було його, не сказав би нічого.(Язик)
6. Ніщо не летіло,
Ніщо не злякало,
А вся затремтіла,
 А вся задрижала.
(Осика)
7. Лежить колода серед города, ніхто її не зачіпає.
(Межа)
8. Ні се, ні те, а кожному треба; і кожний має, та ніхто не вгадає. (Ім'я) 
9. Ніхто його не бачив, а чути - усяк чув. 
 (Пташине молоко) 
10. Ніхто ні в кого його не бачив, А в кожного є.
 (Ім'я)

Як часто ми закохуємося і намагаємось сподобатися коханій людині. Але буває, що зовсім не помічаємо того, хто насправді любить тебе. А найприкріше, що ця людина завжди була поруч і намагалася приділити якнайбільше уваги, а ти цього не помічав. І чому, коли вже все позаду, ти розумієш, що кохаєш саме людину, яка теж весь час кохала тебе? Кожен з нас припускається помилок, але ніколи не пізно їх виправити. Ми всі люди і всі маємо право на кохання. Тому потрібно спішити кохати і знайти в житті саме тут людину, з якою готовий прожити все своє життя.