Розібрати за будовою дієслова. гратися, прибираю, полюбляю

Гритися я коринь грит префыкс и суфыкс

Осінь! Ця пора року по-своєму прекрасна . ЇЇ пожовкле листя  , перша паморозь , синє небо так заворожують... Теплі осінні дні тривають не довго лише перший місяць. Проміння ласкавого сонця майже вже не гріють. Осінній вітерець трішки прохолодний , не такий як раніше. Осінь зачаровує. Вона розфарбовує моє місто в різні барви. Різно кольорова осінь. Так добре ніжитися в золотистому листі. Білий туман вранці , роса на траві це все 
так незвичайно. Осінь не схожа на інші пори року. І цим вона мені подобається , своєю незвичністю.

если не то потом скажи

Объяснение:

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...