Безсполучникове складним э речення: 1.витерець дихнув -и жовта комишина , надломлена на самий середини, так жалибно, так сумно заспивала. 2.виявляэться , що доросли ведмеди дуже пристрасни . 3.вже пахло морем : ось-ось воно мало з' явитися из -за обрию .4.далеко вид степу люди чули, як ночами стугонила земля

Объяснение:

Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"

До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...

Що таке час? Відповісти на це запитання досить складно, тому що поняття «час» — це щось глобальне і нематеріальне. Його не можна спробувати на смак, визначити на колір чи помацати на дотик.

У різних ситуаціях час вимірюється по-різному. Наприклад, завтра Новий рік. Всі з нетерпінням чекають цього свята. Дорослі на кухні готують частування. А діти раз у раз поглядають на повільні стрілки годинника, коли ж прийде Дід Мороз і принесе подарунки. Час тягнеться нескінченно — цілу вічність! Іноді занадто довго чогось чекаєш. І коли це, нарешті, відбувається, то радість затьмарюється тінню розчарування. Ти ніби шкодуєш, що втрачаєш хвилююче почуття очікування.

Але якщо ти кудись дуже поспішаєш або запізнюєшся, то і час поспішає разом з тобою. Він немов біжить попереду, насміхаючись і не дозволяючи наздогнати. У такі моменти хочеться зупинити час, хоча-б на мить. Але в цьому-то і секрет часу, що його не прискориш, не уповільниш і не зупиниш.

Ми можемо метушитися, поспішати, мчати стрімголов або, навпаки, проводити нескінченні години в нудьзі, ліні і неробстві. А час розмірено, не змінюючи темпу, буде відраховувати свої секунди, що складаються у вічність.

Що головне в житті людини? Жити. Для того, щоб жити, потрібно створити певні умови, оптимальні для живого організму. Так от, глобальне творення складається з крупинок, кожну з яких вкладає окремо взята людина. На це творення вона витрачає час, відпущений їй для життя на планеті. Отже, час — найдорожчий подарунок людині від долі.

Берегти свій час потрібно з дитинства. Втрачені можливості певного віку не повернути. Навіщо потрібно вчитися? Щоб, дорослішаючи, раціонально розподіляти дорогоцінні хвилини життя на корисні і приємні моменти. Щоб час роботи, так само як і час дозвілля, дарував справжню насолоду і бажання жити.