Текст-миркування про "чому важливо бути доброю людиною!

У сучасному світі, сповненому ненависті, лицемірства, зухвальства, ця чеснота трапляється вкрай рідко. Кинути монетку бабусі біля церкви, до сусіду з ремонтом чи просто підвезти незнайому людину додому, бо надворі страшна заметіль. Невже це так складно? І так, і ні. Наше життя побудоване на двох вічних суперечностях – добру та злу. Так було завжди. День змінює ніч, веселка з’являється після грози, добро завжди перемагає зло. Добрих людей у світі набагато більше. Це факт. І чим більше ми сіємо добра, тим рясніше воно проростатиме в серцях і душах кожного. Але чому інколи важко бути доброю людиною? Відповідь проста! Сьогодні життя швидше сповнене якихось ілюзій, нещирості. Тому часом так не вистачає якогось простого розуміння, милосердя з боку оточуючих. Люди, чомусь, звикли жити за законом: моя хата з краю. Спокійне існування, задля досягання власних цілей, пусті слова, обіцянки. Часом думаєш про все це і робиться страшно. За країну, за себе, за майбутнє покоління. Адже воно народжується вже таким, інакшим. Тому, на мою думку, надлишок доброти ніколи не буде зайвим. Той, хто робить добро іншим, робить його для себе. Він очищує своє тіло й душу від негативу. Доброта змінює наше життя, вона світлими промінчиками сонця відкриває найпотаємніші двері. Радійте життю, бо воно у нас одне!

Біл корень, нульове закінч, Пере-префікс роз-преф поділ- корінь -нульове зак, Газопровідний- складання основ, Пра-префікс внучк-корінь а-закінч, При-преф мор-корінь ськ-суф ий-закінч, Степ-корінь, нульве зак, Пюре-корінь, Пере-преф прода-корінь ти-суфікс, За-преф ймен-корінь ник-суф, З-преф не-преф сил-корінь ити- суф ся-постфікс, Прізвище-корінь, В-преф зим-корінь ку-суф, На-преф про-преф весн-корінь і-закінч, Добро-корінь зич-суф лив-суф о-корінь, У-префікс куп-корінь і-закінч, При-преф мір- корінь ю- суф ва- суф ти-суф ся- постфікс

Україна має дуже багату культуру, яка передається від одного покоління до іншого. З давніх часів, для нашого народу характерними були мудрість та виваженість. Ці та багато інших рис були закладені в народних обрядах, звичаях, ну і, звичайно, фольклорі. Саме через усе це і формувався наш культурний та національний світогляд.Характерним для нашої культури є те, що дохристиянські звичаї тісно переплелися з релігійними, що призвело до утворення тих норм і обрядів, які відомі нам і нині. Обряди охоплюють усі сфери життя людини, вони є важливим елементом української культури. Яскравим прикладом є сімейне життя, особливо весілля, яке включало велику кількість різноманітних обрядів. Важливою подією будо народження дитини у родині. Вагітну жінку не дозволялося ображати та сварити.Необхідно було приховувати вагітність як можна довше, щоб ніхто не позаздрив і не спричинив зла при народженні дитини. Щоб новонароджений був здоровим та сильним, при першому купанні використовували святу воду. Дівчатам клали молока, меду, квітів, щоб були красивими, а хлопчикам клали дев’ясилу, щоб були сильними та здоровими. Дитину одразу ж необхідно було охрестити, щоб не була кволою та слабкою. У церкві, під час хрещення, вагому роль відіграють хрещенні батьки, яки вважаються другими батьками і допомагають дитині протягом усього її життя. Після обряду, зазвичай сходяться усі друзі та родичі з подарунками.Отже, звичаї та обряди, це вагомий елемент української культури і по нині. Вони відіграють важливе значення і в сучасні часи. Цей багатий скарб передається нам із покоління в покоління, тому ми повинні його зберегти і дотримуватись правил, адже вони супроводжували і допомагали нам протягом багатьох віків. Не зважаючи на час, деякі традиції та звичаї залишаються і будуть залишатися актуальними.