Книга – друг и советчик в жизни каждого человека. Еще до рождения малыша многие мамы начинают читать сказки и стихи будущему ребенку, а после его появления на свет, книга становится незаменимым атрибутом ему правильно развиваться и получать речевые, зрительные и мыслительные навыки.Следующими этапами становятся детский сад, школа, институт, где без книги не проходит ни одного занятия и урока. Именно в это время у большинства людей прививается любовь к литературе, появляются любимые книги, писатели и поэты, которые вдохновляют его на чтение. По окончании учебных заведений, человек остается один на один с литературой, которая не является учебной и именно тогда он делает вывод, будут ли книги сопровождать его в дальнейшей жизни или нет.Литература менять восприятие, погружать в другой мир, давать советы в личном и бытовом плане. Вдумчиво читая книгу, человек погружается в предложенный писателем мир и начинает жить жизнью героев. Очень часто, во время прочтения, книга становится хорошим отвлечением от многих трудностей и проблем.При должном отношении к литературе, книга может превратиться в настоящего друга, с которым никогда не скучно, который даст совет в самый нужный момент и подарит огромное многообразие возможностей. С таким другом можно путешествовать во времени, побывать в разных уголках мира и за его пределами, не вставая с дивана. Книга никогда не придаст, не перестанет быть интересной и будет постоянно учить чему-то новому.При появлении вопросов и сложных жизненных ситуаций, люди во все времена обращались к литературе, и это не удивительно. Именно книги хранят в себе мудрость времен и описывают жизненный путь самых разных людей, начиная от вымышленных героев, заканчивая биографией великих личностей.Имея в душе сомнения и вопросы, читатель начинает отожествлять себя с любимыми героями. Ему начинает казаться, что они имеют такие же проблемы и их мучают похожие терзания. Это позволяет человеку искать советы по их решению именно в книге и, как правило, находить их.Для того чтобы книга превратилась в друга и советчика, нужно уметь фантазировать, пытаться понять не только общий смысл произведения, а поступки и слова всех действующих лиц. Правильно понятая мудрая книга во многом изменить жизнь читателя, научить его лучше понимать других людей и относится к ним терпимее. Вдумчивое чтение, попытка вжиться в образ героя, проведение анализа произведения и некоторых его моментов – залог крепкой дружбы читателя и книги.
Abespal
05.07.2020
Государственный международный политический национальный интересный человеческий американский целесообразный провинциальный методический
Yuliya
05.07.2020
Закінчення школи - це початок самостійного життя для мільйонів випускників. Перед ними відкрито багато доріг: профучилшца і технікуми, інститути і університети. Але нелегко вибрати одну професію 2000, існуючих у світі. Деякі учні дотримуються порад своїх батьків, інші ж не можуть зробити вибір навіть після закінчення школи. Що стосується мене, я зробив свій вибір давно. Я хочу стати вчителем української літератури і мови. Мій вибір майбутньої професії не був несподіванкою. Всі шкільні роки моїм улюбленим предметом була література. Я читав багато книг українських та зарубіжних письменників. Я розумію, що читання книг допомагає людям у самоосвіті і у вирішенні різних життєвих проблем. Мені б хотілося навчити дітей отримувати задоволення від читання, до м вивчити рідну мову і літературу, який є джерелом національної культури. Відомо, що моя майбутня професія вчителя особлива і важка. До неї не можна ставитися легковажно. Учитель - це людина, яка вчиться сам і вчить інших все життя. Більшість робіт виконується у звичайні робочі години з 9 ранку до 5 вечора, але робота вчителя ніколи не завершується, і вечори зазвичай зайняті перевіркою зошитів і підготовкою до наступного уроку.
annarom1306
05.07.2020
Я побачив зграйку птахів на старій горобині біля нашого будинку. Стояла зима, все навколо було вкрите білим снігом. А ці пташки виглядали яскравими плямами посеред зими! Вони мали рожево-червоні грудки! Таких птахів я раніше бачив тільки на малюнках.Тато сказав мені, що це снігурі. Я придивився до них пильніше. Вони кумедно розпушилися та нагадували живі кульки, що гойдалися на гілках. Головки у них були густого чорного кольору. Короткими та товстенькими чорними дзьобиками снігурі витягали з-під снігу червоні ягідки горобини. А потім завзято клювали їх, вибираючи насіння.На спинках снігурів начебто були накинуті сірі фраки з чорними та гострими довгими чорними хвостами. Снігурі - справжні зимови красунчики!