Напишіть твір на 1, 5 сторінки на тему "для мене краса "

Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловіка. Ми милуємося красивими людьми. А Антуан де Сент-Екзюпері у своїй знаменитій казці «Маленький принц» сказав: «Найголовніше — те, чого очима не побачиш». 
Що це — «те»? Що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? Душу? Вихопіть, щира краса людини насправді непомітна. Але якось же вона виявляється... В милосерді, чуйності, здатності любити... Згадаємо добре чудовисько з казки «Червоненька квіточка», якого Настенька покохала саме за красу душі. Згадаємо дзвонаря Квазімодо з «Собору Паризької Богоматері» Гюго, під потворною зовнішністю якого виявилися світлі почуття. Але ж некрасивим і інвалідам набагато важче зберегти щиросердечну красу, аніж звичайним людям. Саме обділені Богом фізично, вони нерідко бувають озлоблені на увесь світ. Якою ж силою душі треба володіти, щоб не образитися за таких обставин на всіх? 
Одного разу я прочитала в якійсь газеті історію дівчини, прикутої до інвалідного крісла. Ця дівчина вийшла заміж і, за її словами, зовсім щаслива. Бабусі на лавочці біля під'їзду, звичайно, розпускали плітки: «Дівчисько-то — інвалід, В тут раптом — весілля! Ну яка дружина з каліки?» Не знали бабусі, що дівчина ця — не звичайна, а «чудова» — так називає її чоловік. Не знали вони й іншого: у молодої подружньої пари багато друзів, які приходять до їхнього будинку, щоб поспілкуватися із завжди веселою і привітною господинею. І для них не існує інвалідного крісла, вони його просто не помічають... 
Краса внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх учинках людини, — у її душі. Це гармонія із самим собою та навколишнім світом. Вона руйнує стіну нерозуміння, зла, ненависті. Вона зігріває всіх, хто знаходиться поруч з людиною, яка її випромінює. Чи знає хто-небудь, звідкіля береться ця душевна краса? І звідкіля береться душевне каліцтво? Мені здається, що все це дано понад силу. Шкода тільки, що людей, красивих щирою красою, так мало. Але вони є, і це вселяє оптимізм. Напевно, той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність... 
І я впевнена, що щира душевна краса — це та сама краса, що врятує світ. 

Київ — столиця України. Тут працює Президент України, Вер­ховна Рада, уряд України. Тут приймаються і затверджуються закони, за якими розбудовується наша незалежна, вільна держава.

Широко відомі в Україні та світі центральна вулиця Києва — Хре­щатик і центральна площа — Майдан Незалежності, де святкують день Києва, проводять урочистості, мітинги, концерти, змагання. На майдані споруджено найбільший фонтан міста, працюють підземні торговельні центри. Керує містом Київська міська державна адміністрація. На неї та на киян покладаються обов'язки підтримувати статус сучасної євро­пейської столиці. Тому бути киянином не тільки почесно, але й відпо­відально.

Головна ⇒ Українська мова ⇒ “Чи важко бути доброзичливою людиною?”

“Чи важко бути доброзичливою людиною?”

Сучасний світ час від часу буває достатньо жорстоким і лицемірним. Зрозуміти це можна, адже між людьми йде постійна боротьба за місце під сонцем, тобто за кращі умови життя, отримання різноманітних благ і тому подібного. Сумніватися в цьому не варто нікому, адже навіть економічна теорія говорить нам, що бажання людей безмежні, тоді як ресурси нашого суспільства і планети обмежені.

У той же час люди повинні прагнути залишатися людьми, наділеними тими якостями, які наближають їх до Бога. Однією з таких якостей і є доброзичливість.

Що означає бути доброзичливим? Доброзичливість – досить складна категорія, яка носить позитивний характер і відтінок, але в той же час в деяких випадках доброзичливість і лицемірство дуже легко можна переплутати. Лицемірство в свою чергу – категорія, яка носить безумовний негативний характер.

Доброзичливість – це щире побажання оточуючим людям добра. Дуже важливо розуміти, що це саме щире побажання, а не побажання виключно з ввічливості. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що доброзичливість може бути властива далеко не всім людям, а лише тим, хто наділений дійсно добрим серцем і помислами.

Чи багато

таких людей? Це питання також складне. Думається, що по-справжньому добрих людей все ж не багато.

У той же час варто відзначити, що прагнути ставати більш доброзичливим може кожен, якою б людина не була.

Бути доброзичливим досить складно. Людина сама по собі не завжди сильна морально і емоційно. Людина часто думає про те, що в його проблемах винен не вона сам, а хтось інший.

Більше того, іноді це дійсно правда, і в проблемах певної людини можуть бути винні оточуючі. Як на тлі цього можна бути до цих людей щиро доброзичливим і не бути налаштованим негативно по відношенню до них? Це дуже непросто.

Набагато простіше зробити вигляд, стримавши весь свій негатив і сказати щось доброзичливе не з щирих спонукань, а з лицемірства. Але лицемірство і доброзичливість – це зовсім різне і ніяк не може вважатися чимось схожим.

Як же відрізнити доброзичливість від лицемірства? Грань проходить між словами і діями. Доброзичлива людина не тільки говорить щось приємне, але і готова робити певні дії для до оточуючим її людям. Лицемір ж завжди буде готовий обсипати приємностями, ввічливістю, чемністю і навіть компліментами, але варто хоча б натякнути йому на необхідність реальної до , як він або демонстративно умиває руки, показуючи, що в цьому житті кожен сам за себе, або просто непомітно кудись пропадає з вашого життя. Не варто звинувачувати лицемірів в цьому, вони просто слабкі люди.

Щира доброзичливість – діяльна, нею володіють лише сильні духом люди.