Твір у публіцистичному стилі "феномен шевченка"

На хвилі історичних припливів і відпливів Тарас Шевченко то приходить до нас, як велике сонце; то віддаляється, як далека зірка, від якої залишається сама назва. Удаюсь до цього космічного порівняння не задля звеличення. У нашому мікросвіті справді живе макросвіт. На нас діють його закони, навколо нас витають, нас будять і опромінюють вічні супутники — носії Духу. Істину вчення Григорія Сковороди про єдність трьох світів — мікросвіту, макросвіту і світу Біблії — ми гостро відчули в XX столітті, коли  .від утрати цього третього світу почали розпадатися і глухнути перші два.  Ми стали ворогувати з природою і з собою.

Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу,, втілює його гідність, дух і пам’ять. Отже, Шевченко в нас більше ніж великий поет — він національний пророк і мученик, розіп’ятий і воскреслий. Нині, коли Україна стала місцем найжорстокіших експериментів віку, великою Чорнобильською притчею, Шевченкове сонце зазирає нам у вічі так, як ще ніколи.

Написавши слово «Бог» з малої літери у всіх виданнях «Кобзаря», наш лютий час дав свій антишевченків-ський ключ до книги. Справа в тому, що таке переосмислення центрального образу перевернуло призму Шев-ченкового світосприймання і здрібнило великі світила Шевченкового світу — Любов, Істину, Волю, Добро, Матір, Україну. Актуальність Шевченка сьогодні не в тому, що він порушував великі вічні питання або дав нам відповідь на них,- кожне покоління мусить(само шукати відповіді на питання, поставлені часом. Нині ми повертаємося лицем до загальнолюдських цінностей, а отже, й до Шевченка. 

Твір-роздум на тему подаруй людині усмішкуОт улыбки хмурый день светлей, 
От улыбки в небе радуга проснется.. . 
Поделись улыбкою своей, 
И она к тебе не раз еще вернется. 

И тогда наверняка, 
Вдруг запляшут облака, 
И кузнечик запиликает на скрипке.. . 
С голубого ручейка 
Начинается река, 
Ну, а дружба начинается с улыбки. 
С голубого ручейка 
Начинается река, 
Ну, а дружба начинается с улыбки. 

От улыбки солнечной одной 
Перестанет плакать самый грустный дождик. 
Сонный лес простится с тишиной 
И захлопает в зеленые ладоши. 

И тогда наверняка, 
Вдруг запляшут облака, 
И кузнечик запиликает на скрипке.. . 
С голубого ручейка 
Начинается река, 
Ну, а дружба начинается с улыбки. 
С голубого ручейка 
Начинается река, 
Ну, а дружба начинается с улыбки. 

От улыбки станет всем теплей - 
И слону и даже маленькой улитке.. . 
Так пускай повсюду на земле, 
Будто лампочки, включаются улыбки! 

И тогда наверняка, 
Вдруг запляшут облака, 
И кузнечик запиликает на скрипке.. . 
С голубого ручейка 
Начинается река, 
Ну, а дружба начинается с улыбки. 
С голубого ручейка 
Начинается река, 
Ну, а дружба начинается с улыбки.

1."Подаруй людині усмішку"
Коли посміхається дорога нам людина, то і ми посміхаємося, на душі стає добре і світло.Особливо добре,коли посміхається людина, що подарувала нам життя - це мама, звичайно.Посмішка може бути фальшивою і справжньої, щирої. Справжню від фальшивої посмішки може відрізнити тільки та людина,якій ми небайдужі,кому ми дороги. Адже недарма кажуть: "Поки несправжні друзі будуть вірити в твою фальшиву посмішку, справжній друг здогадається,що фальшива посмішка". 

Люди,посміхайтесь побільше і не сумуйте!