Написать сочинение , на тему: если ты направляешься к цели и станешь дорогою останавливаться, чтобы швырять камнями во всякую лающую на тебя собаку, то никогда не дойдешь до цели. хотя бы навести какие то примеры, пару предложений, нужно большое сочинение, а идей уже нет

Главное в жизни - Правильно определить свою цель. Необходимо понять для чего ты родился, что ты можешь принести в этот мир, чтобы стать полезным людям. Многие люди хотели бы большой популярности, но, к сожалению, эта дорога не для многих. Большинство же людей скромно живут выполняя своё предназначение, дарят своё умение, сердечное тепло и любовь. Я считаю, что важно в жизни придти к такому итогу. Благодарность и уважение окружающих - вот что важно, вот что приносит осознание верно выбранной цели и моральное удовлетворение.
Всем известно, что гладких путей не бывает. На пути достижения цели могут быть различные трудности, но больше всего Неприятно непонимание близких людей, особенно родных или тех, с которыми учишься или работаешь. Дело в том, что все мы разные. Все стремимся к благополучию разными путями, и каждый считает свой путь наиболее верным. Но мир богат и разнообразен. У каждого из нас своя дорога. Но не стоит никого разубеждать, доказывая насколько ты прав. Выслушать человека, определить для себя насколько полезно то, что тебе сказали, и двигаться дальше, не теряя времени на пустые доказательства своей точки зрения. Самым главным доказательством станет успех Вашей цели.
Успешный финиш разобьёт все доводы противников!
Я вполне согласна с пословицей, что швыряя камнями в лающих собак, вряд ли скоро доберёшься до цели.

У моєму житті природа відіграє важливу роль, як і в житті кожної людини на землі. Природа – це великий і цікавий світ, який оточує нас. В ньому ні на секунду не завмирає життя. Воно весь час рухається вперед.

Більшість свого життя ми знаходимось у залізобетонному світі міста. Нас оточує безліч різних предметів. Вони створені руками людини. Це будинки, дороги, одяг, автомобілі, меблі. Але є багато предметів, які виникли самі по собі, без людської до земля і вода, сонце і небо, дерева та звірі. Ось це і є природа. Людина також являється частиною природи. Проте це ще не значить, що ми маємо право робити в ній все, що заманеться. Потрібно уважно до неї ставитися: допомагати птахам і звірям, піклуватися про рослини, берегти воду, землю і повітря. Багато людей вважають за краще вільний час проводити на природі.

Мамина пісня
Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Котку, котку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.