Надо распределить в две колонки 1- числівники, 2-інші ч. мови дворiчный трьохколiсный п'ятистопный двогодинна двомiльярдный п'ятимiльонный чотырьохрiчна чотирьохкилометровий чотирьохтисячний п'ятивiдсодковый сорокатонный сорокарiчний сорокамiльярдний тридцятиградусний тридцятитисячний дванадцятирiчний п'ятиметрова трьохзначне трьохсотый стап'ятидесятирiчний стоп'ятидесятитисячна п'ятикопiйкова п'ятисотий

1) Двогодинна Двомiльярдный П'ятимiльонный чотирьохтисячний Сорокамiльярдний Тридцятитисячний Трьохсотый Стоп'ятидесятитисячна  П'ятисотий
2) Дворiчный Трьохколiсный П'ятистопний Двогодинна  чотырьохрiчна
 чотирьохкилометровий П'ятивiдсодковый Сорокатонный Сорокарiчний  Тридцятиградусний   Дванадцятирiчний П'ятиметрова Стап'ятидесятирiчний Трьохзначне  П'ятикопiйкова

Відповідь криється в самому висловлюванні,адже ни відкривши свою душу,сердце "відполірувати" розум не можливо порозумітися із суспільством. як багато людей,в наш час,дуже часто закриваються в собі,задля того щоб зрозуміти,осмислити свої помилки,поведінку,вчинки. але можна так надовго закритися,що не встигнеш оком змигнути як відцуєш - час плине без тебе,і намагаєшься наздогнати,та марно треба його наздогнати і як найшвидше. але моя думка така - треба менше закриватися в собі,і більше віддаватия світові:   почуттям,емоціям,думкам в решті-решт. і з рештой зациклившись у собі можна так самому і залишитися. потрібно якось розважати себе гулять з друзями,більше часу проводити з близькими людьми,ніколи не нехтувати їхньою увагою,читати по більше книг - ну це,звісно,залежить від самої людини: что на скільки в цьому зацікавлений. отже,на мою думку відповідь заключається у самому питанні -  "щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе, ходитимеш у темряві"

Крім того, весь нью-йорк заповнений театральними , офіційно розділеними на групи: "бродвейські", "позабродвейські", " позапозабродвейські ". критерій розподілу — не територіальне розташування, а кількість місць. сьогодні поступово всі театри намагаються переміститися на таймс-сквер. глядачі збираються тут ближче до восьмої години вечора — часу початку вистав. у кожному театрі аншлаг — нормальне явище, хоча ціни на квитки коливаються в межах ста доларів. мало хто з туристів наважиться відвідати гарлем: у нью-йорку кожен знає, що чекає тут на чужинця. сьогодні навіть важко повірити, що до кінця xix ст. територія сучасного "чорного гетто" була центром релігійного та академічного життя: тут розташувався головний університет міста (колумбійський) та виріс величезний кафедральний собор святого іоанна — найбільша у світі готична церква. така історія міста, яке я мрію колись у майбутньому відвідати. сподіваюсь, що ця подорож буде незабутньою.