Прикметники(нормальні) до слова лист(повідомлення) х

лакшм щевр

Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню:
“Зоре моя вечірняя”
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Вітки розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.
Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.
А більше всього мені подобається мамин голос – тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось до або її втішити. Адже вона – моя найрідніша людина!

- Доброго дня, бабусю! Я прийшла вам до
-Доброго дня,онучко. Я ще сама можу собі зарадити.
-Бабусю, може є щось таке щоб я могла для вас зробити?
- Так, дитинко, я згадала. На шафі є червона коробка, дістань її.
-Залюбки. Ось тримайте.
-А тепер хучіш біжи до сусідки по цукор, я забулась купити.
-П'ять хвилин бабусю і я буду у вас. А навіщо цукор?
- Хто багато знає - мало спить! Це жарт там цукерки. Будем робити пиріжки!
-Мої улюблені?
- Так, онучко. Візьми в поличці книгу з рецептами. І іди по інградієнти до пиріжків.
- Із задоволенням.
- Смачні у нас вийшли пиріжки?
- Бвбусю, як вони можуть бути не смачними, ми ж разом робили?
-Їж,не відволікайся!