Твір на тему: "за що потрібно шанувати людину "

Історія людства нараховує багато тисячоліть. І вже багато тисячоліть тому було складено перші правила поведінки людини серед інших людей. Це було зроблено для того, щоб кожен почувався зручно, нікого не боявся й міг сподіватися на захист. Звичайно, ці вимоги стосувалися абсолютно кожної людини. Змінювалися часи, дещо змінювалася сама людина, але завжди й усюди її супроводжували правила поведінки, які ще звуться етикою.Здається, правильно поводитися дуже просто: треба лише додержуватися декількох загальноприйнятих правил. Але існує один секрет: жодне з цих правил не діє, аж поки людина не навчиться поважати сама себе. Що це означає?Людина, яка навчилася поважати саму себе, ніколи не образить слабшого або молодшого, ніколи не буде хизуватися своєю силою або красою. Таким чином, з поваги людини до самої себе народжується повага до оточуючих людей. Коли ж у суспільстві більшість людей, як то кажуть, шанується, то й у державі жити легше.

3. Як правило, у їжу вживають листя, розташоване поруч з квітами. Використовують як свіже, так і сухе листя. Пестлива форма іменників не відповідає науково-популярному стилю мовлення.
  2. Абрикос - цк фрукт помаранчевого кольору з приємним ароматом. Має солодкий смак, урожай збирають в (не пам'ятаю коли, знайдеш сам(-а)) У каляндарях зазвичай використовубть нуково-популярний стиль, а початок данного тексту написаний з використанням художніх засобів, що притаманні художньому стилю мовлення.
. Традиція приходити щороку 22 травня до пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві зародилася на початку шістдесятих років XX століття. Тоді це був вияв мовчазного протесту проти гноблення української культури. Кількасот людей натхненно співали пісні на слова Тараса Шевченка, декламували рядки х безсмертних віршівТараса Григоровича. Образ Тарас Шевченко став символом, який об’єднав націю в найтяжчі часи її існування, позбавив страху й надав сили для опору загарбникам (За Б. Рогозою).
З приводу першого тексту є сумніви. З моїми редагуваннями він відповідає публіцистичному стилю. Я прибрала деякі слова, меня здається, що вони більш притаманні російській мові й можуть вважатися леусичними помилками.

Найпоетичніше народне свято літнього циклу - це свято Івана Купала, з яким пов’язане єднання Людини і Природи. Це час літнього сонцевороту, коли пишно буяє природа, коли розквітає довкілля, коли хлібороби мають короткий перепочинок перед жнивами.Це свято дісталося нам від пращурів і сьогодні ми відроджуємо славні традиції минувшини.Раніше, на всіх кутках села, люди ставили купальські віхи, на яких були заквітчані зелом колеса на жердинах. Також робили Купало - солом’яне опудало, щоб навколо нього співати і танцювати. Традиційно готували вогнище, розкладали його поблизу річки, куди поспішали і дорослі і діти, щоб відчути радість свята, красу обряду. Хлопці закопували на пагорбі купальське деревце - Мариноньку-Купальницю, а дівчата прикрашали її квітами, стріч­ками, намистом. Поки не розпалили вогонь, водила молодь танки, співала пісні. Аж ось запалало купальське вогнище, щоб усі перестрибуючи парами чи поодинці очищалися магічним полум’ям. Поступово вогнище згасає і дівчата біжать до річки ворожити на вінках. Кожна з них, кинувши вінок на воду, прагне дізнатися що її чекає у майбутньому: одруження з любим, чи з нелюбом, у рідній стороні чи далеко від дому.Опівночі свято закінчується, так що всі розходяться по домівках. А відчайдушні йшли до лісу - шукати цвіт папороті, який за давніми віруваннями приносив щастя.Усе обрядове дійство супроводжувалося піснями, що оспівували шлюб і мрії про щасливе кохання. Ясний місяць, сяючі зорі, духмяні пахощі квітучого літа, мерехтлива річка - усе увібрало дивовижні відблиски купальського вогнища.