Дуже потрібен твір-мініатюра "всюди добре, а вдома найкраще! "

 

всюди добре, а вдома найкраще!

люди завжди прагнули подорожувати, мандрувати та відкривати нові країни. але не завжди вони залишалися жити на чужині. не зважаючи на те, що нові країни приваблюють своїм місцевим колоритом, залишитися там жити прагне далеко не кожний. іммігранти, які виїхали за кордон у пошуках кращої долі, дуже сумують по своїй батьківщині. рідна домівка сниться їм у ночі, думки про вулиці міста, чи селища, де вони народилися, де пройшло їх дитинство не всього життя. багато письменників і, особливо, поетів, перебуваючи у вигнанні, описували у творах свої переживання та сум за рідною домівкою.

і досі існує така міра   покарання, як вигнання.

навіть після короткого літнього відпочинку у бабусі чи в таборі ми прагнемо якомога скоріше опинитися дома, у своєму місті, поряд зі своїми друзями та рідними. тому що, де б ми не жили і якою б не була наша домівка, але вона наша, і для нас найкраща.

 

Дотепно — дотепніше, більш дотепно, менш дотепно, найдотепніше, якнайдотепніше, найбільш дотепно, найменш дотепно.

Смішно — смішніше, більш смішно, менш смішно, найсмішніше, як-найсмішніше, найбільш смішно, найменш смішно.

Життєрадісно — життєрадісніше, більш життєрадісно, менш життєрадісно, найжиттєрадісніше, якнайжиттєрадісніше, найбільш життєрадісно, найменш життєрадісно.

Потішно — потішніше, більш потішно, менш потішно, найпотішніше, якнайпотішніше, найбільш потішно, найменш потішно.

Тактовно — тактовніше, більш тактовно, менш тактовно, найтактовніше, якнайтактовніше, найбільш тактовно, найменш тактовно.

Делікатно — делікатніше, більш делікатно, менш делікатно, найделікатніше, якнайделікатніше, найбільш делікатно, найменш делікатно.

Кожна людина має свої риси характеру.мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш? " або "ким мрієш бути? ". у молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як карабас-барабас або бармалей. але то було усе несерйозно і необмірковано. згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. я посварився 3 усіма своїми друзями. спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. чомусь я тоді так думав. але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. батьки відразу відчули, що у мене неприємності. одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. з тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? мабуть, причина у мені. я дивився на батька і хотів бути таким, як він. мій батько - посадова особа. у нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. він знає так багато! на день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. а за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. з тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. а ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.