Твір-опис "мій улюблений куточок природи" на 24.02.14

Мій улюблений куточок - літній луг . Вийдеш на нескошених , зарослої травою луг , і від радості ойкнеш : стільки красується всіляких квітів , схожих на святковий хоровод. По всьому зеленому лузі біліють ромашки , жовтіють кульбаби , цвіте мишачий горошок. А вище всіх, всіх веселіше - лілові дзвіночки. Повзають по билинку строкаті жучки , пурхають різнобарвні метелики .
Діловито дзвенять бджоли , з квітки на квітку перелітають важкі волохаті джмелі. На листку подорожника сидить великий зелений коник . Солодким медом пахне рожевий конюшина . Тихо дзюрчить , хлюпоче на лузі струмочок . У жаркий день від нього так і віє прохолодою . Приємно дивитися на чистий блакитний килим розрослися біля струмка незабудок . Дуже гарні і красиві ці маленькі блакитні квіти.
У крихітних їх пелюстках як би відбилася блакить літнього неба . Літають над ними бабки , пурхають метелики . Чудова картина! Для мене немає нічого кращого , ніж гуляти по літньому лузі , збирати запашні польові квіти , плести віночки і повертатися додому з величезним букетом квітів .

   Текст про мрію влітку відпочити в Карпатах пропоную скласти так:
   Я мрію влітку побувати в Карпатах. Там би я з радістю побував на полонині. На полонині я б дізнався про особливості життя людей в горах, спробував би козячий сир та інші молочні продукти. А ще я б хотів побувати на Говерлі. З висоти пташиного польоту я б насолоджувався неймовірної краси краєвидами. Карпати - чарівне місце, де відпочиває душа. Я вважаю, що саме у горах ти по-справжньому відчуваєш свою єдність з природою. Щиро сподіваюсь, що моя мрія здійсниться.

Відповідь:

Кожного дня люди роблять добрі вчинки, і лише деякі з таких вчинків вважаються героїчними. Наприклад, перевести стареньку бабусю або сліпу людину через вулицю – це добрий вчинок, але не подвиг. А от врятувати людину під час пожежі – вчинок, безумовно, героїчний. Де ж полягає межа між добрим вчинком і героїчним? На мій погляд, добрий вчинок буде героїчним, коли людина, що робить цей вчинок, сама ризикує. Рятуючи того, хто тоне, можна потонути і самому, а виносячи людей з палаючого будинку, ризикуєш отримати опіки, а то й загинути. Саме тому рятувальників і пожежників називають людьми героїчних професій. Під час Другої Світової війни деякі люди ризикували і ховали у себе єврейських дітей або поранених бійців, хоча за це могли бути розстріляними разом зі своїми родинами.  Тому коли люди, незважаючи на ризик, роблять такі вчинки, можуть називатися героями. Для мене особисто, героєм є та людина, яка пожертвувала чимось важливим або навіть власним життям заради когось або чогось. Герої – це люди, які творять добро і заслуговують поваги. Є заслужені герої, визнані урядом і відомі на весь світ, а є герої, про яких ми навіть не чули, і вони тихо продовжують жити в тіні.