Ірбіс (сніговий барс)
Мешкає в горах Південного Сибіру, Центральної Азії та Гімалаях, де зустрічається до висоти 6000м.
Довжина тіла з хвостом-до 2 м, маса-40кг. Тримається поодинці.
Самка приносить 2-3 кошенят, які залишаються під її опікою два роки.
Видобуває гірських козлів, дугіх копитних і бабаків.
Полює скрадом: спочатку вистежує здобич, а потім підкрадається до неї на відстані вірного кидка. Не боїться морозів і вітрів, але під час полювання уникає обледенілих ділянок.
Як я дбаю про своє здоров"я
Найдорожче,що є в людини-це здоров’я.Здоров’я-це природний стан організму в якому людина не ввідчуває жодних хворобливих змін,їй комфортно і зручно в довкіллі.
Здоров’я залежить від багатьох чинників.Не сприяють здоров’ю шкідливі звички,неправильне харчування,погані умови праці й життя,нервове напруження ,малорухомість...
Дуже важливо правильно використовувати для збереження здоров’я те, що надає природа: воду,сонце,повітря,натуральні продукти харчування.Але природними дарами треба вміти користуватися.
Особливо корисні повітрянні вани:вони поліпшують обмін речовин,підвищують опірність до простудних захворювань.Влітку я стараюсь проводити повітрянні вани вранці,щоб не отримати теплового удару.Їх можна приймати всюди,де є чисте повітря.Після повітрянних ван я проводжу водні процедури- це обтирання,обливання,душ чи купання при поступовому зниженні температури води.
Також влітку дуже люблю вранці приймати сонячні ванни.
Крім вищесказаного,я намагаюсь правильно харчуватись ,вживати лише натуральну і легку засвоювальну їжу.Не зловживаю солодощами та газованими напоями.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Напишіть будь ласка твір про опис виконання улюбленої справи в художньому стилі для 7 класу
Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.
Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.
Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.
Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.
Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!