Іть. пишіть будь ласка сюжет твору «берізка» іван чендей. пліз. мені на завтра (12.04.17)

Справжньою романтикою огортає І. Чендей молоду героїню новели «Берізка», верстатницю Настю Павлюк, яка знайшла своє місце, свою долю, своє щастя на виробництві. Юнак Василь за давньою народною традицією під перше травня приносить їй берізку — «дерево чистоти, кохання і сердечної приязні», «як знамено чистої любові, як символ чесності і щирості». У Насті святковий настрій. Але її радість затьмарюється. Виявилось, що оту саму берізку для неї Василь зрубав у сусідському садку, заподіявши шкоду бабусі Грицанисі. Насті здалось, ніби хтось її несподівано обікрав. І справа тут зовсім не в прокльонах Грицанихи і не в примхах молодої дівчини, а значно глибше. Моральні принципи людини не дозволяють радіти, тішитись тоді, коли оточуючі тебе люди терплять кривду. «Справжню, велику радість не сміє тьмарити нічиє горе, нічия кривда...» — думає Настя. Тільки тоді, коли Настя побачила на тому місці, де був пеньок берези, дві молоденькі берізки, які посадив Василь, все стає на своє місце. Новела завершується ліричною кінцівкою, що увінчує всю розповідь і розв’язує сюжетний вузол.

Объяснение:

Зима ще не хоче залишати землю, та вже все свідчить про те, що весна не за горами. Вже навіть повітря має зовсім інший аромат. Вдихаючи його хочеться розпрямити плечі і відкрити своє лице першим, ще таким несміливим, але лагідним весняним промінцям. А душа хоче співати, вона наповнена радістю та новими сподіваннями. Вона чекає чуда і воно вже ось-ось має статися.

Подекуди ще лежить сніг, але з кожним днем сонечко набирає сили та піднімаючись все вище та вище починає заглядати в самі недоступні місця і він зникає на очах, залишаючи після себе

лише невеликі калюжки. Та й вони швиденько піднімаються догори, в небо, в вигляді пару, щоб потім, влітку, спуститися на землі теплим дощем.

Не дивлячись на нічні морози з-землі пробиваються перші весняні квіти. Вони кидають виклик зимі ніби кажучи їй: «Ми не боїмося тебе! Забирайся геть!». Здавалося б такі самотні на чорному фоні,такі ніжні і беззахисні, вони впевнено вибивають свій цвіт, потихеньку наповнюючи наше життя яскравими кольорами. І не дивно, що вони починають цвісти по черзі, з самого малого і до високого, з самого блідого і до яскравого. Це для того, щоб ми могли побачити і оцінити всю їх красу, адже

в буянні фарб важко замітити крихітні квіточки.

Починають оживати дерева та кущі. З кожним днем їх бруньки наливаються все більше та більше, і поволі, один за одним, перетворюються в зелені листочки. А потім вони всі покриються білим або рожевим кольорами. А навколо них загудить бджоли та інші комахи, наповнюючи повітря особливим звучанням – музикою природи.

А як цікаво ігати за пташками. Взимку на них було шкода дивитися. Вони тулилися один до одного щоб зігрітися і безпорадно перелітали с місця на місце чукаючи їжу. А тепер, наче струсивши з себе залишки зими, весело цвірінькають перелітаючи з однієї гілки на іншу.

Дивлячись на це пробудження починаєш розуміти, що життя прекрасне. Геть всі невеселі думки! Весно, я рада вітати тебе!

6:

Називний  шість Родовий  шести́, шістьо́х Давальний  шести́, шістьо́м Знахідний  шість, шістьо́х Орудний  шістьма́, шістьома́ Місцевий  на/у шести́, шістьо́х

37:

Називний  три́дцять сім Родовий  тридцяти́ (тридцятьо́х) семи́ (сімо́х) Давальний  тридцяти́ (тридцятьо́м) семи́ (сімо́м) Знахідний  три́дцять (тридцятьо́х) сім (сімо́х) Орудний  тридцятьма́ (тридцятьома́) сімома́ (сьома́) Місцевий  на/у тридцяти́ (тридцятьо́х) семи́ (сімо́х)

42:

Називний  со́рок два   Родовий  сорока́ двох   Давальний  сорока́ двом   Знахідний  со́рок два (двох)   Орудний  сорока́ двома́   Місцевий  на/у сорока́ двох