Речення з числівниками з української літератури

У нашому під'їзді мешкає п'ятнадцять людей.
Мама купила набір з тридцяти олівців.
Моїй сестрі два роки.

Здавалось би, одна година — це дуже мало. Але за цей час можна стільки встигнути зробити різних справ! Наприклад, за одну годину можна виконати ранкову зарядку, застелити ліжко, прийняти душ, почистити зуби, повторити домашнє завдання, зібрати шкільну сумку, приготувати їжу, поснідати, одягнутися.

Майже все вищеперелічене, крім приготування їжі, я встигаю зробити лише за півгодини. Після цього протягом десяти хвилин йду до школи. Наступні двадцять хвилин я спілкуюся зі своїми шкільними друзями та готуюся до першого уроку.

Ось так проходить одна година мого ранкового часу. Якщо говорити про час з о пів на восьму до пів на дев’яту ранку, то кожен школяр опише майже той самий перелік справ, що й я.

За одну годину можна стільки всього корисного зробити! Треба тільки не гаяти часу марно, адже його не повернути і не зупинити.

Я вважаю, що  молодь, не сприймаючи життєвий дослід старшого покоління, чинить велику помилку, а  потім шкодує про це. Мрія кожних батьків - це виховати свою дитину в любові й добробуті. Порадами вони намагаються захистити свою кровинку від необдуманих вчинків і, спричиненої ними, небезпеки. Але чим доросліше стає дитина, тим менше уваги вона звертає на поради батьків. Постає питання: до яких наслідків може призвести така поведінка? І чи завжди потрібно слухати поради батьків? 

  Відповідь я пропоную знайти на сторінках роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Мати Чіпки Варинеченка - Мотря - бажала сину кращої долі, а він, потрапляючи під вплив жорстокого оточення, забуває про материнську любов і стає на шлях духовної деградації й злочину. Але навіть в такій ситуації, Мотря ще має надію повернути сина на істинний шлях, вона не відвертається від нього, а всіляко допомагає, за що потім отримую "винагороду" - Чіпка виганяє її з дому. Чи не знаходите ви причину такого нещастя у відношенні сина до матері? Будь Чіпка розумніший, навіть такі обставини, як жорстоке оточення і суцільна несправедливість, не змогли б зломати дух людини.

  Ще, я вважаю доречним, навести приклад з власного досвіду. Був такий період мого життя, коли я потрапила під вплив сучасних журналів і телівізійних передач, які нав"язували кожному власні думки. Тоді я не розуміла, того аспекту, що не в моїх інтересах слідувати цим порожнім словам, які створюються лише  для ввигоди підприємців. Нажаль, я слухала їх  дуже уважно і закривала вуха, коли мені починали щось радити мої батьки. Я дуже шкодую про це. Я мала багато марних клопотів, що інколи породжували  погані наслідки. Я рада, що все-таки мої друзі відкрили мені очі. Я почала прислухатися до слів батьків і зрозуміла, що це і є та єдина істина, яка є вказівником на життєвій дорозі. Зараз я впевнена, що у майбутньому не припущусь подібних помилок. 

   Отже, батьки - це наближчі люди, для кожної людини. Вони дарують нам часинку свого досвіду і наша вдячність повинна бути безмежною. Таким чином, прислуховуючись до порад і користуючись ними на життєвому шляху, ми полегшуємо життя собі і знімаємо важкий тягар турбот і переживать з душі батьків