Усвятково прикрашеному шкільному залі ялинка горить червоними, блакитними, білими вогнямипідкреслити однорідні члени)

Доброта - это бескорыстная забота и внимание о ком-то. В рассказе "Юшка" автор показывает поистине добрым человеком самого героя, который прощал всем оскорбления и побои, а самое главное бедной сироте. Юшка сам себе во многом отказывал, довольствовался малым, трудился, чтоб девочке, дать ей образование. "Там девушка припала к земле, в которой лежал мертвый Юшка, человек, кормивший ее с детства, никогда не евший сахара, чтоб она ела его." Все его старания были не напрасны, потому что  девочка стала доброй и милосердной девушкой-врачом. Люди, бившие его, грубившие ему, надсмехающиеся над ним при его жизни, теперь зауважали его после смерти и стал он -Ефим Дмитриевич. Девушка-врач как и Юшка стала лечить людей их за жестокость в отношении ее благодетеля. Юшка помимо образования смог передать сироте нечто большее- это желание бескорыстно людям, творить добро. Значит доброта - это любовь к своим ближним.

Объяснение:

Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.

  Автор любить природу. У творі  він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.

  Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.

   Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.

Объяснение: