Складіть два речення зі словом гарячий так, щоб у першому реченні це слово вживалося в прямому значенні , а в другому- в переносному

Бабуся заварила гарячий чай 
крадія  впіймали прямо на гарячому

Як часто ми чуємо: «Не гай часу». Але чи замислюється хтось із нас над тим, як важливо берегти кожну хвилинку? Там щось не встиг, туди запізнився — і цю мить уже не повернеш. Йдеться не про те, що все своє життя потрібно розписати за секундами та суворо дотримуватися цього графіка. Просто важли­во намагатися усвідомити, що кожний день, кожна мить може змі­нити життя. Ми не безсмертні, тож коли-небудь нас не стане, і хто знає, коли саме це трапиться. А що ми встигли зробити гарного, який залишимо по собі слід? Може, когось образили й так і не виба­чилися, не нагодували бездомну кішку чи постійно лаялися з бать­ками? Я вважаю, що все своє життя треба поспішати творити добро. І це не обов’язково мають бути великі діяння. Можна до мамі прибрати квартиру чи приготувати сніданок, отримати в школі ви­соку оцінку, зробити годівницю для пташок або шпаківню — було би бажання. Як часто ми жалкуємо, що не можна повернути час. У кожного з нас є в житті моменти, які б хотілося проживати знову й знову. Це хвилини радості, щастя, тріумфу, перемоги. І так само існують ситу­ації, які хочеться виправити: коли образив близьку людину, не при­йшов на до посварився з кращим другом чи видав комусь довірену тобі таємницю. Не гаяти часу дуже важливо, бо треба встигнути стільки всього зробити та спробувати: знайти вірних друзів, отримати освіту, обра­ти професію, побачити світ, прочитати безліч цікавих книжок. Є така народна мудрість: за своє життя необхідно посадити дерево, збудувати дім і виростити сина. Отже, життя не повинно проходи­ти повз людину, треба брати в ньому якнайактивнішу участь. Мені здається, що дуже важливо поставити собі мету й іти до неї, не лінуватися. Коли людина знає, до чого вона прагне, вона буде більш уважно, обачно ставитися до свого часу.

Меня с самого детства привлекала профессия учителя. Так хорошо было рассадить кукол и что-то им рассказывать, а потом ставить в журнал оценки. Казалось, что это так просто. Но когда пошла в школу, то увидела, как нелегок учительский хлеб. Моя первая учительница - человек замечательный. Она добрая, искренняя, справедливая. Все свои силы, знания и время отдает Валентина Никифоровна нам, заботится о том, чтобы мы стали просвещенными и добрыми людьми. Как и она, я хочу в будущем отдавать тепло и доброту своей души детям, мечту тоже стать учительницей младших классов. Мне кажется, что настоящий учитель - это человек, который имеет не только глубокие знания, а еще умеет общаться с детьми, воспитывать их честными, трудолюбивыми, добрыми. Поэтому идеалом для меня остается моя первая учительница, с которой мы начали читать, считать и писать. Я надеюсь, что тоже смогу найти общий язык с учениками, если буду их уважать, прислушаться к их мыслям, всегда буду стараться учить добру своих