Кто-нибудь надо. обґрунтуйте постановку розділових знаків(чому тире або двокрапка) а найпривабливішими в нього були очі: в них і не зблискували дикість, хижацтво і людо-жерство — світилися відвага, розум і мудрість. (б. харчук) високо зніметься чайка — чекає негоди. чайки сі на воду — буде на морі погода. (ю. смолич) забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне. (п. тичина) зайшло сонце — катерина по садочку ходить. (т. шевченко) стихла пісня — тихо стало над степом. (с. скляренко) школа мені : класні кімнати просторі, чистенькі, меблі пофарбовані, акуратно розставлені. (ю. збанацький) промчався вершник по німій полтаві — у серці міста громом віддалось. (л. костенко) осінь пензлем левітана доторкнулася садів — жовтим, золотим, багряним лист заграв, затріпотів. (о. ющенко) прийшло до мене втомлене поліття і роздуми достиглі принесло: хвилина щастя варта півстоліття, хвилина горя варта півстоліття. (і. низовий) чіпка чує: недалеко з-за жита хтось співає. (панас мирний) вітри вщухли — розп’ялися хрестами вітряки на вигоні. (а. головко все бачу: стоїмо по груди в траншеях в крижаній воді. (о. гончар) прислухайся: у небі сходить пісня: озвалися невмирущі жайвори. (м. братан) васі аплодували: вірш схвилю-вав, він був такий доречний. (в. бабляк) мабуть, у кожного буває так: часто у місті село мені сниться. (м. сингаївський) а подітись нікуди: степ загомонів металевими голосами в борозні й у небі. (м. рудь) так, вже було пізно: чорний дракон важко, міцно й упевнено насів на свою наївну й безтурботну жертву. (м. хвильовий) дійсність перевершила мрії закоханого у мистецтво юнака: тарас не тільки здобув волю, а й став учнем карла великого. (о. сидоренко)

1.Двокрапка, бо пояснення першої частини речення.
1.Тире,бо протиставлення двох частин речення.
2.Тире, бо швидка зміна подій, спочатку розповідь про чайку, а потім одразу про рибалку.
2.Тире, бо перга частина це причина, а друга це наслідок
3.Тире, бо перша частина є умовою, а друга наслідком
4.Тире, бо перша частина зображує час.
5.Тире, бо перша частина є причиною, а друга наслідок.
6.Двокрапка, бо друга частина, це пояснення, чому саме сподобалась.
7.Тире, бо знову ж таки, перша частина це причина, а друга це наслідок.
8. Теж, що і у 7.
9.Двокрапка, бо друга частина доповнює першу.
10.Двокрапка, бо є пояснення першої частини, другою.
11.Тире, бо перша частина це Причина - Наслідок, це друга частина.
12.Двокрапка, бо друга частина пояснює першу.

Як чудово виглядає зимовий ліс і як гарно в ньому на прогулянці! Все навкруги біле, вкрите м’яким пухнастим снігом. На гілках могутніх дерев, особливо на широких лапах вічнозелених ялинок, уляглися невеликі купи снігу, схожі на справжні шапки.

Всі дерева схилилися, напружені снігом. Коли така шапка падає з гілки, вона розпрямляється і ніби вистрілює, прагнучи до неба. Небо блакитне і чисте, ніби сльоза.

На сонці блищить сніг, переливаючись та граючи у сонячних променях скупого зимового сонця всіма барвами веселки – навіть болячи

дивитись на цю розкіш природи. Морозно. Сніг хрумає і вискрипує під ногами. І якщо взяти трохи снігу в руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окремі сніжинки, які є найкращим витвором мистецтва найчудовішого майстра – самої природи.

Ніби якийсь казковий ювелір майстерно вирізав ці ажурні крихітні зірочки. Дерева в лісі скрізь вкриті не тільки снігом, але й інеєм та памороззю. У лісі зимовим днем тихо, здається, що всі сплять, вкриті білосніжною ковдрою. Звуки у морозному повітрі дуже швидко розносяться і лунають на далеку відстань.

Тому чути, що сплять все ж таки не всі – ось ворона каркнула,

ось і сорока застрекотіла, а ось подала голос ще якась зимова пташка. А зовсім поряд цвірінькає синичка. На прогулянку я взяв трохи хліба і борошна, тому ж насиплю його пташкам, бо в зимовий час їм приходиться дуже скрутно і находити собі їжу на землі, вкритій сніговим покривалом, зовсім важко. Ні, точно, сплять в зимовому лісі не всі. Ось і чиїсь сліди на чистому снігу.

Хто ж тут бігав? Скоріш усього, це заєць у своєму білому зимовому кожушку рятувався від зголоднілого сірого вовка або від рудої красуні – лисиці. Сонце взимку ховається дуже рано, тому не треба баритися. Мені пора поспішати додому, бо на капелюшках ялинок рожевіє сніг, а білі стрункі берізки самі стають рожевими та золотавими. Ось спочатку блакитні, а потім фіолетові і сині тіні прокрадаються по снігу між мовчазних дерев.

Небо починає червоніти на заході, а зі сходу стрімко іде темрява, яка за лічені хвилини нагонить подорожнього і вимусить його поспішати до своєї домівки. Вже можна побачити навіть тоненький серпок молодого місяця. Вечоріє, становиться значно холодніше.

А я повертаюсь додому, йдучи назад по своїх слідах, ще раз притоптуючи хрусткий сніг. І тільки-но я вийшов з лісу, обернувся, а ліс уже зовсім чорний на фоні синього снігового килима. На добраніч, тихий та привітливий зимовий ліс, вкритий прекрасним зимовим покривалом, ми ще побачимось!

Объяснение:

                                          Твір-міркування

         Чому варто протиставляти телебачення художній літературі?

( 128 слів)

Епіграфом коректно буде зробити цитату славнозвісного Тараса Шевченко - '' Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється, ожива, Як їх почує!''.На моє переконання,тема сформульована дуже безтактно.Протиставлення - це зовсім не той контекст ,у якому варто згадувати літературну творчість й телебачення. До прикладу,в більшости українських сімей давним-давно є звичка проводити затишні,сімейні вечори з духм'яним чаєм , сидячи перед телевізором .  Телевізор - об'єднує. Література - духовна річ. Вона вилучена із законів тління. Хороша книга до зрозуміти цей світ ,але природно виникає питання - хіба телебачення не надає нам тієї інформації?Звісно ,надає !Але та інформація спрямована на більш розважальний характер , розслаблення.Аргументи ,що доводять це ,наведені вище . Тому всім відомо: той, хто читає книжки, керує тими, хто дивиться телевізор. Отже, обирайте свій шлях.