Твір на тему: "розповідь білої хмаринки"

Кожному з вас, звичайно ж, доводилося гати за появою перших листочків на дереві навесні чи за першим снігом. Або вас приваблювало ніжне тремтіння берізки від подиху вітру, або безкрайні поля, підперезані різнобарвними поясами. Все це і є природа, яка дарує нам неповторні пейзажі. Але нам треба не лише гати за нею, а й ще зуміти написати твір. Давайте спробуємо. Спочатку візьміть якусь чернетку або взагалі клаптик паперу, карандаш або ручку в руки. Тепер замисліться. Але не просто закрийте очі — так можна і заснути. Не виходить? Тоді подивіться у вікно. Що ви там побачили? Ні, не контейнери зі сміттям і не новий «Мерседес». Спробуйте дивитися не на це, а на чудові краєвиди. Якщо їх не видно з вашого вікна, спробуйте згадати краєвиди, які ви бачили десь у лісі чи в селі, або, можливо, і в місті знайшли якусь неповторну галявину. Навіть просто подивіться на небо. Уважніше подивіться.

Ось ви бачите на небі хмаринку. Здається, хмаринка як хмаринка, нічого собі особливого. Але вона зовсім не схожа на інші. Придивившись, можна побачити і страшного дракона, і маленького гномика біля своєї хатинки або величезний корабель, що мчить на всіх вітрилах серед приборканого моря. Що ще може намалювати ваша уява? Блакитне небо. А по ньому пливуть білі хмаринки. Але ні, то не хмаринки. Он бачите, на гірських полонинах стоїть вівчар і грає на трембіті. Кругом нього пасуться біленькі вівці. Раптом небо змінилося, на ньому вже Олександр Невський на коні зі своєю дружиною рветься в бій. Це теж тільки на мить… Небо — своєрідний фільм, у якому можна побачити і нинішні дні, і прийдешні. Або можна написати так: «Легенька білосніжна хмаринка у блакитному небі. Я дивлюсь на неї у захопленні. Перед очима цікава казка. Ось пропливає корабель, який згодом перетворюється у гордого лебедя. І раптом у небі вже нема лебедя, а на зміну йому з’являється чудовий палац. Хмаринка пронизана променем сонця. Вона — мов сонячне дитинство». Ви відчули, які чудові картини можна побачити, придивившись до хмаринки й давши волю своїм почуттям. А може, ви побачите там черепашок-нінзя або ляльку Барбі у своєму будинку. Головне, не бійтеся висловлювати свої думки, свої почуття, зумійте знайти щось незвичайне у простій, на перший погляд, картині. Розвивайте своє образне мислення, щоб у великій чи короткій формі твору спромогтися розкрити власне бачення пейзажу, своє безпосереднє враження. Можливо, для цього вам буде потрібно перечитати кілька віршованих чи прозових творів, які б пробудили вашу уяву, до висловити свої думки та почуття.

Відповідь:

«Я посланий, щоб виконать закон» (Леся Українка)

Не винна ти, що я не маю долі (Леся Українка)

Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею (Леся Українка).

Коли ти  боронитимеш волю й самостійність народу твого, ми повік шанувати тебе будемо (Леся

Українка);

Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру

прагнуть (Леся Українка);

А хто стрічався на шляху зо  мною, того я щирим серденьком вітала (Леся Українка).

І мені заспівати хотілось лебединую пісню собі

(Леся Українка).

Щасливий, хто сни має милі (Л.Українка)

Хто меч підійме, від меча загине (Леся Українка).

Не поет, (хто?) у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті (Леся Українка).

Коли я тільки себе мучу, то се ще не біда. Чи, може, я мучу не тільки себе? (Леся Українка).

Вставай, хто живий, в кого думка повстала, година для праці настала. Хто в полі, хто в лісі, стережися (3 тв. Лесі Українки).

Пояснення:

Тьмяний, без‘язиковий, розм‘якшити, Стеф‘юк, загір‘я, брукв‘яний, з‘юрмитися, краков‘як, різдвяний, буряк, дзвякати, Звягедь, між‘ярусний, присвята, горохвяний, святиня, лук‘янівський, перед‘ювілейний, Придніпров‘я, інтерв‘ю.

апостроф вживається: після губних приголосних (б, п, в, м, ф), перед я, ю, є, ї: — після префіксів від-, під-, над-, перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-, які закінчуються на приголосний, після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї.

апостроф не вживається: після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука