Хлопці вирішили бабусі скопати город. раптом вони знайшли у землі скарб. продовжити текст.

Вони вирішили нічого не розповідали бабусі , а докопати город взяти скарб і піти додому. Все так і сталося Женя та Сашко докопали город взяли скарб і пішли додому. Подорожі вони зустріли допитливу дівчинку яку звали Клара-це була їхня подруга.Вона одразу зрозуміла , що хлопці щось приховують від неї ,тож вирішила прослідкувати за ними.Коли Женя та Сашко прийшли додому вони одразу ж кинулися відкривати скарб.А в цей час Клара стояла на вулиці і підлягала за хлопцями з вікна.Виявилося ,що скарб -це п'ять тисяч золотих монет.Женя сказав :як добре ,що ми забрали скарб у бабусі.Клара почувши чі слова кинулася бігти до будинку де жили Женя та Сашко. Вони все розповіли Кларі ,а саме те ,що вони знайшли скарб в городі бабусі якій допомагали копати город. Клара сказала ,що чужі речі брати не можна.Хлопці погодились.Всі разом вони пішли до бабусі в якої забрали скарб.Женя та Сашко вибачитись перед бабусею. Бабуся вибачила хлопців і дозволила забрати скарб хлопцям.ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ:чужі речі брати не можна.

Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.

Наша Марічка завжди гне кирпу! Вона - найпопулярніша дівка у нашому класі. Усі хлопці до неї так і липнуть! Ось тільки наш Петрусь ламає списи усім. І правильно робить, я вважаю! Бо наша Марічка просто дає перцю усім дівчатам, щоб тільки завоювати його прихильність.
От, якось стоїть вона і зізнається йому у коханні, та так це було, що тільки її вихваляння й чутно було! Та от іронія долі, він відмовив, та ще й обізвав! Ех, Марічка, Марічка, не розумієш ти, як треба з нашим Петриком поводитись, для тебе це - занадто тонке діло! Сльози навернулись на її очі... Так тут, немов з неба впав по вухо закоханий Андрій! Прийнявся її втішати, відвів подалі від Петруся.Бідна Мариска, він же тепер не відстане, буде думати, що вона його кохає.