1. на які питання відповідає дієслово? а) хто? що? б) який? яка? яке? в) що робить? що зробить? 2. познач групу дієслів: а) сад, робота. зелень; б) робити, садили, зеленіє; в) робітник, зеленієш, садовий. 3. познач дієслово у неозначеній формі: а) мовчав; б) дрімає; в) сподіватися. 4. вибери групу дієслів у минулому часі: а) прилетить, заспіває. сховатися; б) летів, заспівала, сховалися; в) летить, ховає, співає. 5. запиши часові форми дієслів, визнач їх час : читати - гратися - 6. добери антоніми до дієслів: стояти - мовчати- 7. скласти речення, підкреслити граматичну основу речення. весело, на, щебетали, деревах, пташки. 8. встав пропущені дієслова, визнач їх час. дощ (збирався, готувався) ще зранку. сірі хмари (заволокли, небо. (з’явився, подув) холодний різкий вітерзагримів, перший грім.

1.в
2.б
3.б
4.б
5
Читати__ читав ( минулий) , буде читати( майбутній),
Гратися___грав( минулий, буде грати ( майбутній)

Волше́бная па́лочка (такжеволшебный жезл) — тонкая прямая палка или прут, иногда оформленная в виде копья или скипетра и с драгоценным камнем или какой-либо конструкцией на её конце[1]. В современной лексике словосочетания «волшебная палочка» и «волшебный жезл», как правило, связываются с магией[2].

Сам по себе данный образ известен с древнейших времён — археологами были найдены древние наскальные рисунки, на которых изображены фигуры, держащие палочки, и впоследствии многие индоевропейские народы изображали своих богов с различными предметами в руках (часто подобными палке), символизирующими их власть, и имели сказания о всевозможных волшебных жезлах. Жрецы целого ряда народов использовали подобия жезлов для совершения различных обрядов[3]. Существуют различные гипотезы о происхождении данного образа — связь с культом фаллоса или первоначальное использование в качестве барабанной палочки шаманами[4]

Моя вулиця
 

Я проживаю у селі Великі Бірки, майже на його окраїні, на вулиці Євгена Коновальця.
Вона не дуже довга, проте широка. У кінці вулиці — сільський стадіон. Біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
Вулиця Є. Коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. Влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. Коли ввечері йдеш вулицею, тебе обдають дивні пахощі з кожного городу. Ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
Восени моя вулиця барвиста. Цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. Цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
Але найбільше я люблю свою вулицю взимку. Все навколо біле-біле. Снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. Взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. Лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
На нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
Раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. Але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
Єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
Коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.