Складіть текст із прислівників гарно і весело, відкрито та щиро, дзвінко і мелодійно, любо та легко, привітно і гостинно.

Я нещодавно приїхав до бабусі,я мало кого знав в цьому селі.І ось одного разу сказала мені бабусі сходити до її знайомої забрати хліб.йду я по дорозі,на зустріч шла незнайома мені дівчинка вона посміхалися так відкрито неначе від самої душі ,від самого серця.Її погляд здавався щирим і справжнім,вона привіталась зі мною.Я зрозумів від разу що в моєму місті мало таких відкритих,щирих людей.Ось прийшов я до тітки Марії,вона зустріла мене гостинно,неначе я прийшов до давньої мені знайомої,я побачив що в них є на задньому дворі сад,там багато дерев ,і вирішив туди сходити.Там так дзвінко і мелодійно співали солов'ї та різні птахи.Ось я зайшов до хатиКінец не знаю

Відповідь:

МЕНЮРУБРИКИ

МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ

Joe Lindsley

29 березня 2020 27543 0

Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)

Фото: Газета «День»

ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»

У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.

Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.

Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.

Пояснення:

Школа - наш другий дім, тому у ньому має бути комфортно.
      Я вважаю, школа має бути сучасною, адже ми живемо у 21 віці, а це вік технологій.У класних кімнатах як мінімум має бути комп`ютер та мультимедійна дошка,також бажано було б мати принтер,для того аби учні та вчителі могли собі дозволити роздрукувати необхідну інформацію.
     У школі має бути цікаво навчатись, а це вже має залежати напряму від вчителів.Вчителі мають бути сучасними і мати власний підхід до кожного учня.Мати свої методики проведення уроків,такі як презентації, або власні приклади.
   Важливим має бути і проінформованість батьків про успіхи їх дітей.Зараз популярним є електронний щоденник,я вважаю,він маж бути обов`язковим,це полегшить життя вчителям і батькам.Не погано було б щоб кожен учень мав і власний простір для речей,так,як це показують у американських фільмах.
   Харчування у шкільних столових теж не є останнім.У шкільних столових має бути меню як для людей що не вживають м`яса,так і корисні десерти з фруктів,тощо.
 Отже,у школі має бути комфортно і просто навчатись.