Придумайте будь ласка речення з часткою — то: 1. як вказівка — окремо. 2. як підсилювальна — через дефіс. 3. як словотворча — разом.

То був момент щастя.
Якби-то мені знайти скарб.
Так тепло, нібито сонце гріє

Довідник школяра

Пошук

Твір-опис природи в художньому стилі
На луках. Це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато — синіх, червоних, білих, Жовтогарячих. Дивишся — і очі розбігаються. Кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої. Ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. На неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. А он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! Глядь — до нього джмелик у гості! А придивитися до низу різнотрав’я, — то це просто диво! Хто тут тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів…

Дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. І я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою Природа.

Ліс узимку. Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.

Вчора ввечері я з батьками полетіли до турції. це був мій перший політ, тому я дуже хвилювався, однак як тільки ми почали підніматися , мій страх змінився неймовірним захопленням. такої краси я ще ніколи не бачив! з кожною хвилиною перед моїми очима піднімався все новий і новий краєвид: деревця, які з висоти здавалися ніби крихітні квіточки, будиночки, як іграшкові все таке незвичайне, чарівне, ніби з намальованих мультиків! проте, незабаром, все зникло за хмарами. під нами залишилось лише біле простирадло хмар. так тривало кілька годин. але, ось, наш літак пішов на посадку, і перед моїми очима відкрився новий, чарівний краєвид. пальми, як малесеньки травиночки, жовтий пісок, навколо якого розлилось безкрає море та будиночки, зовсім крихітні, неначе їх побудували не люди, а мурав"ї! мені дуже літати, я ніби побував у країні ліліпутії!