Виділене слово (словосполучення) речення не є відокремленим членом у речені а) далеко за річкою блиснуло щось б) степ осяяний сонцем дихав пахощами росяних трав в) в провулках поміж тинами клубочилася темрява але небо було світле і зоряне г) журавлі летять із гирла кудись аж за київ в поліські болота

По идее должно быть г)

Відповідь:

Одного разу чоловік, що їхав конем по зимовій лісовій дорозі, побачив посеред шляху щось незрозуміле. Кінь його схарапудився, злякався, встав дибки і уперед не йшов. Чоловік зліз на землю і підійшов ближче до своєї знахідки. Посеред дороги лежав поранений, увесь у крові вовчисько і жалісно стогнав. Побачивши чоловіка, він підповз до нього, наче собака.

Оглянувши вовка, чоловік побачив велику криваву рану на його спині, з якої місцями була здерта шерсть. Підстелив чоловік на воза стареньку ряднину, підняв вовчиська, поклав його на сани і повіз додому.

Вдома промив його рану, нагодував та обігрів, ще кілька тижнів лікував, як міг, доки рана не затяглася. Тоді вирішив відвезти сіроманця знову до лісу. Залишив він його у лісі, а сам поїхав у справах, а вовк сидів посеред дороги і пильно дивився йому услід.

Повертався чоловік додому з важким каменем на душі, бо мав таке відчуття, наче втратив близького друга. Але, під*їхавши до воріт, побачив сірого, який підтюпцем біг йому назустріч, радо та весело помахуючи хвостом.

Моя руканікому і ніколи ні кривди, ні біди не принесе (повторювальний сполучник ні). Грав Музикант про сонце в блакитному небі, про біленьку хмаринку, про сіреньку пташку-жайворонка і про щасливі дитячі очі (однорідні додатки, поєднані інтонацією). Чи то жарт напівзабутий, чи одна із небилиць - Тільки чув я, ніби Лютий Довгий-довгий був колись(повторювальна частка чи). Він у шапці-невидимці Мандрував собі щодня по дорозі, по стежинці, по заметах навмання (однорідні обставини місця). Народність і патріотизм, гуманізм і правдолюбство, краса і велич поезії Шевченка глибоко увійшли в наше сьогоднішнє життя, в культуру, мистецтво та літературу (однорідні підмети; однорідні додатки). Теє слово всім давало то розвагу, то пораду (повторювальний сполучник то). Як не любить той край, що дав тобі і силу, і гострий зір очей, і розум молодий, і далі, що  тоюі красу одкрили, і моря   голубий розгойданий прибій (повторювальний споучник і). Над далекими горбами небо ніби зливалось з землею, вкритою товстим, білим, сніговим шаром (однорідні означення). Лукаш слухав, і мріяв, і складав ту незнану синьозору пісню (повторювальний сполучник і).