Розберіть за будовою безстрашний, небезпечно, присвятити, прихід, розступитися, семитонний

Без-префікс; страш-корінь; н-суфікс; ий-закінчення.

Не-префікс; безпеч-корінь; но-суфікс.

При-префікс; свят-корінь; ити-суфікс.

При-префікс; хід-корінь; закінчення нульове.

Роз-префікс; ступ-корінь; ти-суфікс; ся-постфікс.

Сем-корінь; и-суфікс; тонн-корінь; ий-закіннчення;

-Добрий день Петрику!
-Добрий день Людмила Олександрівна!
-Петрик, як проходять канікули?

-Дуже добре та весело. Не давно їздив на море.

- Над чим замислився? Чому такий сумний?

- Та ось, мене дуже зацікавило таке питання "У чому полягає цінність спілкування?" А як ви думаєте?

- Я вважаю, що цінність спілкування в тому, що ми можемо сказати щось, заперечити, попросити. Наприклад, можно попросити батька полагодити поломану полицю для книжок, уяви, як би це було складно зробити, якби ми не могли спілкуватися.

- Я з вами згоден. Інколи буває й так, що просто якось самотньо, а поспілкуєшься з ким-то, і тобі стає радісно.

- Так, мені це дуже знайомо. Мабудь, цінність спілкування дійсно полягає в тому, щоб ми могли ділится один з одним досвідом, як наприклад, друзіз нами, або батьки. Як я вже казала для повсякденнного життя, або просто для того, щоб не почувати себе єдиним у Всесвіті, бо спілкування до познайомитися з людьми, дізнатися їх ближче, саме завдяки йому ми знаходимо багато друзів, але, нажаль, іноді і ворогів.

Маруся Богуславка — цілком реальна особа, хоч документальних свідчень про це немає. Про походження Марусі в думі сказано небагато: жила вона колись у місті Богуславі в сім'ї священика. Мабуть, ще дівчиною потрапила у полон, де й стала дружиною турецького хана. Маруся тужить за рідною землею і, незважаючи на те що вже багато років живе в Туреччині, землю українську називає «наша». Недарма ж і свій ризикований учинок — звільнення українських козаків — вона робить саме на Великдень (найбільше християнське свято). Прощаючись із бранцями, вона передає про себе вісточку батькам. Але Маруся не хоче і не може повернутись у «рідну сторононьку», бо вже «потурчилась, побусурманилась». Але в душі Маруся назавжди залишилась співучою українкою. У серці в неї пекуча рана, що не загоюється з роками. Маруся добре розуміє, чим для неї може обернутись цей відважний крок, але все-таки зважується на нього. А це свідчить про надзвичайний патріотизм, любов до рідної землі та героїзм звичайної дівчини із квітучого українського міста Богуслава. Честь і вічна слава тобі, українська жінко!