Nataliefremova2015808
?>

Як могли б розвиватися події, пов'язані з загубленими рукавичками, якби хлопці не були справжніми друзями? загублені рукавички товаришів у мене багато — у школі, в нашому й сусідських дворах. але найбільше я дружу з ігорем. яка в нас дружба — судіть з такої пригоди. коли похолодало і випав сніг, ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички. м'якенькі й теплі-теплі. я теж захотів такі самі. мама купила і мені. одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в нас обох немає по рукавичці. в мене — лівої, в ігоря — правої. наступної перерви майже всім класом шукали. перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли. — ну, де вона пропала? — сумував ігор. — тепер дома будуть — і мене — журився я. мені ще нічого. а ось ігореві більше перепаде. «а що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — в нього ж — права, в мене — ліва. якраз і буде » але ж ігор може ще й не взяти. знаю його. скаже: «чого це ти мені свою віддаєш? бери краще мою». ні, якщо вже віддавати ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не так і зробив. наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в ігорів ранець, глибоко, на саме дно. «ото здивується, як знайде! — тішився я. — і радий- радий буде, що так щасливо все закінчиться». однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися. коли я вдома викладав на стіл із свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витяг і зелену вовняну рукавичку. спершу подумав, що ми з ігорем переплутали ранці. стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! тепер все виявляється, ігор теж хотів мене виручити і засунув у мій ранець свою рукавичку. от сміхота, от комеді хапаю рукавичку і мерщій до ігоря. тільки відчинив свої двері, відчиняються навпроти і його. я тримаю в руці зелену вовняну рукавичку і він держить таку

Украинская мова

Ответы

anyakru94
На Украинской мове не размовляем
volkovaekaterina303
Це було взимку. Якось уранці* з вулиці долинув трохи дивний звук. Я тихо підійшов до вікна й побачив там чарівне чудодійство. По сизому небі плавно, витонченно летіла на своїх санях дівчина-зима. Взяла свою паличку й повільно змахнула нею. І вмить у магічному танку закружляли сніжинки. Змахнула ще  -  ураз подув прохолодний вітерець. Я не повірив своїм очам, тому хутко заплющив їх. Коли розплющив, дівчини вже не було.

* не можна вживати слово вранці в цьому випадку, так як попереднє слово закінчуєтсья на ь, після якої пишемо у
Tatgri

У старої зі старим було своє домашнє господарство всяк скот.И були у них два красивих петушка.Они ходили гордо піднявши голову,і вважали себе найголовнішими і важными.И завжди вони сперечалися междусобой хто з них кращий,хто з них голосніше кукарекает,хто з них вище голову підніме,хто зерна більше съест.И кожен їх суперечка закінчувався дракой.Все тварини на фермі знали про це,але не схвалювали цих суперечок,бо вони хотіли жити спокійно і дружно.
Одного разу у двір пробралася лисица.Она хотіла утощить хоч одну курицу.Она залізла в курник і початку ловити их.Курочки стали "кричати",півні їх почули і стали сперечатися хто піде їх Тут підійшла мудра корова і "сказала"-спробуйте врятувати їх разом і побачите,як це приємно працювати вместе.Петухи на секунду задумалися і вирішили влаштувати перемирие.Они прибігли в курник,і стали боляче клювати лису.Они клювали її ніс, хвіст,і голову.Ей стало так боляче,що вона не вытерпила і убежала.Все курочки залишився цілими і дуже невредимыми.Они дякували півнів за А найголовніше що їм сподобалося бути командой.С тих пір вони більше не пустували так не билися і не сварилися.

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Як могли б розвиватися події, пов'язані з загубленими рукавичками, якби хлопці не були справжніми друзями? загублені рукавички товаришів у мене багато — у школі, в нашому й сусідських дворах. але найбільше я дружу з ігорем. яка в нас дружба — судіть з такої пригоди. коли похолодало і випав сніг, ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички. м'якенькі й теплі-теплі. я теж захотів такі самі. мама купила і мені. одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в нас обох немає по рукавичці. в мене — лівої, в ігоря — правої. наступної перерви майже всім класом шукали. перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли. — ну, де вона пропала? — сумував ігор. — тепер дома будуть — і мене — журився я. мені ще нічого. а ось ігореві більше перепаде. «а що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — в нього ж — права, в мене — ліва. якраз і буде » але ж ігор може ще й не взяти. знаю його. скаже: «чого це ти мені свою віддаєш? бери краще мою». ні, якщо вже віддавати ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не так і зробив. наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в ігорів ранець, глибоко, на саме дно. «ото здивується, як знайде! — тішився я. — і радий- радий буде, що так щасливо все закінчиться». однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися. коли я вдома викладав на стіл із свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витяг і зелену вовняну рукавичку. спершу подумав, що ми з ігорем переплутали ранці. стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! тепер все виявляється, ігор теж хотів мене виручити і засунув у мій ранець свою рукавичку. от сміхота, от комеді хапаю рукавичку і мерщій до ігоря. тільки відчинив свої двері, відчиняються навпроти і його. я тримаю в руці зелену вовняну рукавичку і він держить таку
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*