Твір на тему коли людина стає дорослою

Итина виростає, і він стає дорослим? Не завжди. 

Іноді так і кажуть: «Ти вже великий!» Тобто в тебе великі руки, ноги, тіло, голова, але це стосується до розмірів, а не психологічної дорослості. Іншими словами, великий дядько чи тітка може залишитися дитиною по життю. Ви таких зустрічали? Цікаво подумати, а кого тоді можна назвати дорослою людиною? 

У дітей головне гасло у житті - «Я хочу!». Цим визначаються вчинки, ставлення до оточуючих, переконання, що таке добре і що таке погано. 

Все просто, хочу - граю, набридло - кинув. Подобається інша дитина або дорослий - буду водитися; набрид, не цікавий, ображає - не хочу! Не буду водиться. Цукерку хочу, кашу не хочу! 

Мудрі вихователі знають: щоб чогось навчити дитину, її треба зацікавити. Іншими словами, зробити так, щоб з'явилося його «хочу». Але життя йде, і вимоги до дітей зростають, все частіше з'являється фраза «ти повинен». Який жах, це входить в протиріччя зі звичним «я хочу»! Ти повинен ходити в школу, добре вчитися, поважати старших, робити зарядку, прибирати за собою, допомагати батькам і т.п. Але я не хочу! А кого це хвилює, тепер ти мусиш! Якщо дитячий протест сильніше авторитету, навіювання, виховного впливу дорослих, то у дитини є шанс відвоювати святе право і далі по життю діяти, керуючись виключно мотивацією «хочу - не хочу». У цьому випадку людина стане великим, але не дорослим, що гарантує в життя великі проблеми і йому, і оточуючим людям. 

Є хороше слово - відповідальність. Дорослий лише той, хто відповідає за свої вчинки. Той, хто, усвідомлюючи власне «хочу», може керуватися й іншими словами - треба, повинен, можу, зроблю. 

Доросла людина починає піклуватися не тільки про себе, а й про інших: «він ставить кашу на стіл». Діти вдаються і їдять, не замислюючись, звідки і що береться, вони користуються, бо є дорослий, який дбає про них. 

І ще визначення. 

Дорослість - фінансова незалежність і особиста свобода, а також відповідальність за наслідки прийнятих (і не прийнятих) рішень. 

Фінансова незалежність - вміння, засноване на знаннях, навичках, досвіді, в будь-якій ситуації отримувати достатньо матеріальних (фінансових) благ для власних потреб, а також для підтримки ближніх та інших гідних людей. 
Дорослі - це зовсім маленькі

Коли говорять про унікальність української нації, про особливі характеристики народу, завжди особливий наголос робиться на українській пісенності.
Українська пісня відображає історію нашої держави. З давніх-давен й до теперішнього часу в піснях вимальовуються всі переживання люду. Пісня супроводжує людину від народження, до смерті. Родини радіють новому поповненню, що виливається в радісні святкові пісні. Далі малеча росте і через колискові мами, зворушливі пісні чоловіків про козацьку славу і воїнські досягнення, насичується духом нашого народу. Доросла людина теж не розлучається з піснями. Вони супроводжують її на роботі та дозвіллі. І врешті решт сумні пісні лунають у дворах, коли людина залишає цей світ.
В народі розповідають легенду, що нібито Господь, коли роздавав багатства людям, був таким щедрим, що коли дійшла черга до нашої земли, в нього нічого не залишилося. І він подарував людям пісню. Мабуть ця легенда була придумана в скрутні часи. І правда, багато лиха вилито на наш народ.
Але не тільки сумні пісні притаманні українській культурі. Українці по своїй суті дуже добрі й мирні люди. Вони люблять спілкуватися і жартувати. Саме тому існує багато жартівливих пісень. Ці пісні знають і співають не тільки українці, а й люди інших національностей та в інших країнах.
Багато обрядових пісень дійшли до нас з давнини. Всім з дитинства відомі колядки та щедрівки. За часів козацької слави складено немало пісень про видатних козаків, військові перемоги, гетьманів та подій, що відбувалися за період козаччини. Радість і сум, журба й сміх виспівується в наших піснях зображуючи історію народу з найдавніших часів.
Ми живемо в світі високих технологій, та пісня не полишає нас не на мить. Вола луна звідусіль: по радіо, в автобусах, на площах та базарах. Наші виконавці радують нас українськими піснями. Багато українських пісень вже стали відомими на увесь світ, підкорюючи різних людей, на різноманітних пісенних конкурсах. Сучасна пісня звичайно відрізняться, але якщо прислухатись, то неодмінно можна визначити, що дана пісня народжена в Україні, або написана українським автором.

У моїй родині живе загальна улюблениця — кішка Ліза. Зараз я вже не уявляю, що її колись не було в нашому домі, що колись ми жили без Лізи, — такою важливою істотою вона для нас стала. Але ще кілька років тому ми не думали ні про яку кішку . Правда, я постійно просила у мами дозволу завести якусь тварину, але вона була непохитна. І от якось раз ми виявили в під’їзді крихітну грудочку, яка тикала усім у ноги, шукаючи до та захисту. Спочатку мама винесла цій істоті теплого молока, а потім вже не змогла її залишити напризволяще. Так у нашому житті з’явилася Ліза. Спочатку вона була невизначеного кольору, худа і болюча. Але поступово, завдяки турботам моєї мами й увазі всієї нашої родини, ця істота перетворилася на чудову красуню, яку наш тато назвав Лізою. Мені здається, це ім’я підходить моїй улюблениці якнайкраще. У неї біла пухнаста шерсть, бірюзово -зелені очі та пишний рожевий носик і подушечки лапок. Моя улюблена кішка дуже пластична і граціозна, любить пострибати і пограти зі своєю улюбленою «мишкою ». З вигляду Ліза — сама доброта, однак це далеко не так. Ця розумна кішка володіє непростим характером, любить пустувати і навіть напаскудити. Але ми все одно її дуже любимо, тому прощаємо їй все. Так, Ліза ніколи не буде спілкуватися з тими, хто їй не подобається. Якщо до неї нечемно звертатися, вона може зашипіти або навіть подряпати. Але моя бабуся каже, що кішка завжди відчуває хороших людей і ні за що їх не скривдить. Тому нечемні гості нехай нарікають на себе. Крім того, Ліза дуже незалежна і самостійна. Вона може цілий день займатися своїми справами, не звертаючи на нас ніякої уваги, і підійде приголубитися тільки тоді, коли сама цього захоче. Але якщо їй щось потрібно, то ця ласунка завжди доб’ється свого — жодне серце не може встояти проти такої красуні. Бабуся називає Лізу природним барометром — вона допомагає їй передбачати погоду. Так, ми завжди дізнаємося, коли наближаються холода, — тоді Ліза спить, згорнувшись калачиком і заховавши ніс. А ще бабуся стверджує, що кішки здатні « намивати гостей». Тому, коли Ліза сидить на порозі і вмивається, бабуся передрікає, що з’являться гості. І дійсно, іноді вони приходять.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/hudozhniy-tvir-opis-kota/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua