Твір-оповідання на основі почутого "хлопці застряли у ліфті"

Друг мені розказав як він застряг в ліфті. 
це було в середу. він як завжди їхав ліфтом додому . і раптом вимкнулося світло. петі, так звали мого друга, стало страшно. він начав нажимати на всі кнопки які бачив. і раптом двері відкрились. петя побіг додому і розказав все мамі. А мама стояла з ремньом в руках і кричала на нього, бо він запізнився на обід

Кожна людина має свої риси характеру.Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.

1. Олесь Терентійович Гончар писав, що  мова наша запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.

2. І. Срезневський писав, що без усякої науки, крім знання рідної мови, можна обійтися.

3. Володимир Сосюра закликав любити Україну всім серцем.

4. В одній зі своїх статей письменник С. Носань гнівно запитує про те, чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, цим скарбом, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським.

1. Редактор попросив новенького, щоб той розказав йому трохи

про себе та про своє життя-буття.

2. Хтось із присутніх в, що життя Лукії не справляє на нього враження.

3. Мені натякнули, що краще не втручатися в їхні справи і в їхнє життя.