Визначте у якому рядку синонімічні префікси: подивився- заглянув, вийшов-зайшов, добіг-прибіг, аморальний-недалекий

Добіг-прибіг. Еще сомневаюсь между вийшов-зайшов, но это больше подходит

Р-ромашка; М-метелик
Одного весняного ранку метелик вирішив трішки покружляти над полями, познайомитися з квітами. 
Летить він тай й чує як хтось його кличе. Трішки знизившись, побачив, як ромашка з усмішкою поглянула на нього.
М- добрий день, чудова ромашка
Р- здрастуй ,метелик,  я кожен день бачу як ти навколо мене порхаєш
М-так, весняні ранки чудові
Р-Я згодна, одна я тут ромашка виросла. навколо мене тільки трава, ох дуже ж мені скучно цілими днями стояти ні з ким не балакати!
М - Ромашко, а давай я до тебе кожен день буду залітати, і тебе трішки розвеселю, і мені так сумно не буду! 
Р тобі, Метелику, ти мене врятував від нудьги. Але тобі вже час літіти додому сонечко промінчики піднімає, спекотний день сьогодні буде. Бувай!
 М - Чекай мене на завтра, я обов'язково завітає до тебе.

Мова – основний комунікаційний засіб людини. За до мови ми висловлюємо свої думки, мова дає нам можливість спілкуватись. Словом можна як обласкати, так і болюче вдарити.Україна стала незалежною державою, як встала на шлях національного відродження, як почала стверджуватися серед інших країн. Але чомусь сьогодні, коли, здавалося б, ніяких перешкод для розвитку нашої культури немає, українці почали «себе у собі забувати». Як наслідок неусвідомлення себе як нації — не тільки гальмування діяльності в нашій країні, але й не дуже високий рівень авторитету України на міжнародній політичній арені.
Самостійна держава не може обмежити себе Основним Законом та символікою. Цього не досить. Державність має бути усвідомлена народом. Показником державності є й мова. Спитаймо дитину: «Хто такі французи або поляки?» Вона без жодного сумніву відповість, що це люди, які розмовляють французькою або польською мовою. Для дитини, як і для більшості дорослих, саме мова є показником національної приналежності, саме спільна для певної групи людей мова робить цих людей нацією. І в цьому є сенс. Іван Огієнко переконливо довів, що в мові конденсується духовна енергія народу. Мова відображає психологію народу, рівень його культурного розвитку.
…Мова — це душа народу,
Народ без мови не народ, —
Писав Володимир Сосюра.
Внаслідок русифікації, котра тривала в нашій країні кілька століть, українська мова поступилася перед російською. Але ж ми — українці, мова наша — українська. Вона живе в піснях, переказах, легендах, у ніжній маминій пісні та суворому батьківському слові. Якщо ми відцураємось рідної мови, то тим самим відвернемось від минулого нашої країни, а отже, від наших дідусів і бабусь — втратимо «корінь і основу», обчухраємо «себе дотла».
Мова, культура, мистецтво, освіта сприяють розвитку національної свідомості, формуванню нації. Саме самосвідомість нації визначає силу і авторитет держави.
Занепад мови свідчить про духовне зубожіння і моральну деградацію народу. Мова — це головна ознака нації. Коли мова йде в небуття, зникає нація, бо без мови рідної «народу нашого немає.