Склади кінцівку до тексту "ранок на річці" відповідно до логіки загального змісту.10 речень. ще не зійшло сонце . дрімає очерет. повітря прозоре та тихе, тільки ледве помітно парує вода. біля берега задивились на свою вроду кучеряві верби. почали пустувати маленькі в"юни. і по всьому плесу пішли кола. аж тут одна качка просюркотіла крилом над головою і зникла в імлі, за деревами. а з очерету, що росте праворуч, випливає друга- чорна качка, а за нею - пухнасті сизі

1. А я(___) дивлюся(==) і серцем лину(===) в темний садочок на Україну. двоскладне

2. Одним з останніх його рейсів був(==) винятковим(===). односкладне

3. У травні стихло(===) навкруги, і встала(===) знову хата(___). двоскладне

4. Дорога(___). Ранок(__). Тиша(___). Довгий яр(__), весь білою черемхою залитий. Гроза(___) минула(===), і пахуч квіти(__) усі в краплинах().двоскладне

5. Сміло сядьмо в човни швидкокрилі.

6. Погане літо(__), не було(==) врожаю. односкладне

7. Багато таких суден тепер списують(===), ріжуть(===), вантажать(===) на платформи й відправляють(===) на металургійні заводи. односкладне

8. 3 одинокої на ціле татарсыке село кав'ярні дуже добре видно(===) було і море, і сіpі піски, берега. односкладне

9. Благодійну теплоту сонця однаково сприймали(==), благословляючи природу, і в Новосілках на Полтавщині, і в одному при- i кордонному містечку. односкладне

10. Вас сіпнуло(===): ви кинулися(===), наче проснулись(==), розкриваете(===) очі. односкладне

11. Здобудеш(___) освіту — побачиш(== більше світу. двоскладне

12. Світало. Надворі стало сipіти.

13. На морі здіймались(==) великі хвилі(__). двоскладне

14. Мене любили(===), я(__) любив(==) — і це найбільше світі щастя(==). двоскладне

Вилискують гори, коли спокійно дрімають на сонці ліси (О. Гончар). 2. Я знаю, що слабкість – це одна з диверсій (Л. Костенко). 3. Лінивий двічі ходить, а скупий двічі платить (Нар. творчість). 4. Відбились зорі у воді та летять до хмар тумани... (О. Гончар). 5. Зайде сонце, як тільки Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко). 6. Згодом полями пішов до Бугу, оскільки любив у вечірню пору пройтись над берегами притихлої ріки, також пустити за течією легкий човен... (М. Стельмах). 7. Розвидняється, вже ж світять каштани доки усміхається обрій з-під брів (Є. Гуцало).