Складіть 2 речення зі слово більше так, щоб в 1 реченні слово виступало прийменником, а в 2 повнозначним словом

"На жаль, вони отримали більше балів, ніж ми. - діти понурили голову, зрозумівши, що кубок вони не отримають цього року.
- Більше! Ще більше! - дівчинка стрибала навколо тата і весело сміялася.
Сподіваюся, що зрозуміла друге правильно.

Біблія (грец. ЬіЬііа — книги) є священною книгою християн, однією з найвизначніших пам'яток світової релігійної думки, яка міцно вросла в духовність і культуру багатьох народів. Створювалася вона від XII ст. до н. е. по II ст. н. е., тобто впродовж майже півтори тисячі років у процесі відбору, редагування, канонізації релігійних текстів, які спершу іудаїзм, а потім християнство визнали богонатхненними — навіяними людям Богом шляхом Одкровення.Тобто через Біблію Бог звернувся до людей. Священнописці підбирали б, стиль викладу. Писали її сотні відомих і невідомих авторів, редакторів, переписувачів, перекладачів, яким Бог явив своє слово. Складається Біблія із двох частин — Старого та Нового Завітів. Слово "завіт" означає договір, союз Бога з обраним народом і всім людством. Відповідно, ту частину, в якій ідеться про союз Бога з іудейським народом, називають Старим Завітом (іудеї — Танахом). У Новому Завіті йдеться про союз Бога з усім людством.Старий Завіт, який утворюють іудейські священні писання, сформувався в дохристиянські часи (з середини І тис. до н. є. по останні десятиліття І ст. н. є.), а їх виправлення та редагування іудейськими книжниками масоретами (масора — сукупність норм і правил письма і вимови тексту, що спершу існував усно) тривало до кінця X ст. н. е. Написаний він давньоєврейською (гебрейською) мовою, а окремі фрагменти — арамейською, яка є її діалектом.Непростим було формування старозавітного канону — корпусу (переліку, складу), послідовності, правильності, чистоти текстів. У зв'язку з цим існує кілька канонів Старого Завіту:Палестинський (яннійський) канон, створений єрусалимськими релігійними вчителями і відредагований іудейськими книжниками масоретами. Він найбільш ортодоксальний, саме на його основі сформувався Танах.Александрійський (діаспорний) канон сформувався в процесі викладу іудейських книг загальновживаним серед єврейської діаспори грецьким діалектом кайне. До нього входили і популярні в діаспорі, але не визнані в Палестині 11 книг.У III—II ст. до н. е. на основі діаспорної версії було зроблено переклад Старого Завіту грецькою мовою, він отримав назву Септуагінта (лат. 8еріиа£Іп*а — сімдесят). За легендою, його здійснили 72 перекладачі протягом 72 днів. Саме Септуалінта стала основою християнського Старого Завіту. В руслі її традицій, але з деякими скороченнями, канонізовано латино мовний варіант Старого Завіту, що має назву Вульгата. Неканонічні книги Старого Завіту вважають "душе корисними" (православ'я), богонатхненними (католицизм):Тора (в іудеїв — Закон або книги Закону, у християнській традиції — П'ятикнижжя Мойсееве). До неї належать книги: Буття, Левіт, Числа, Второзаконня (Повторення Закону). їх автором вважають Мойсея.Пророки (іноді їх називають історичними книгами). До них належать: книга Суддів, чотири книги Царств, дві книги Хронік, книга Ездри, книга Неємії, книга II Ездри, Тавіт і Юдиф, книги пророків.Писання. Це Псалми (збірка релігійних гімнів), Книга притч Соломонових, Екклізіаст (Проповідник) — книги афоризмів, Пісня Пісень — збірка лірики, книга Йова — філософські роздуми про сенс життя.

Українська місячна ніч. Неможливо передати усю її красу. Чорнильна пляма глибокого неба, на якому розсипані маленькі крихти далеких зірок та світить жовтий ріг місяця, що здатні змусити найтонші струни душі грати тихим сумом та безмежною надією. Ночі на Вкраїні завжди були чарівні. Багато таємних зустрічей, шепітних розмов та обіцянок було прикрито під схроном місячної ночі.
Краса місячної ночі також знайшла відображення в українських піснях, як, наприклад, усім відома «Ніч яка місячна, зоряна, ясная…». Ця пісня на слова Михайла Старицького вже давно вважається народною, жодне свято не проходить без неї:
«Небо незміряне всипано зорями -Що то за божа краса! Перлами-зорями теж під тополямиГрає перлиста роса».
Милування красою української місячної ночі - складова не лише природи України, а культурний символ країни. Не варто забувати, що для цього доклав зусиль також відомий письменник Микола Гоголь, що завжди наголошував на виняткової ролі українських пейзажів загалом, а місячної ночі зокрема, для створення національного українського колориту, який, пронизуючи деякі його твори, змушує читача захоплюватись ним.
Українська ніч у всі часи була предметом захоплення не тільки звичайних українців та митців художнього слова, а й майстрів живопису. Картина «Місячна ніч на Дніпрі» вважається однією з найкращих серед полотен українського художника Архипа Куїнджі.
Майстерні штрихи складного живописного прийому, що використовував автор, підкреслюють велич небес, породжують відчуття осягнення безкінечності Всесвіту та глибинний зміст природи: спокій та гармонія. Чисельні атрибути пейзажу, зображені розмито та затемнено – вони лише доповнюють цю ідеальну мить свята української природи.
Така вона – українська місячна ніч. Символ українського національного колориту, оспіваний у мистецтві. Збережемо цій світлий образ для наступних поколінь, милуючись тим природнім даром, що в нас є.