Які людські якості найбільше потрібні молоді в сучасному світі твір

Я вважаю, що сучасний світ доволі неоднозначний. З одного боку, це світ жорстокості, праг­матизму. З іншого — світ добра, радості, романтики. Отож із погляду пересічної людини на пробле­му — що з них має домінувати, стверджуватиму, що і це, і те потрібне, щоправда в певних межах.

Так, людина до певної міри має бути прагматичною, адже мусить утілювати свої мрії. А не будучи прагматичним, не розуміючи, що для усілякої мрії потрібні умови для її втілення, немож­ливо цю мрію здійснити. Проте оскільки людина ще й має душу, то бути романтиком до певної міри теж не завадить. Звісно, і мрійництво, і прагматизм не мають сягати крайнощів.

Загальна риса романтиків — захоплене незадоволення. Звичайно, люди схильні мріяти про те, чого у них немає. Будь-яка розмова починається з «Ох, якби!». Ступінь романтизму визначається глобальністю і нездійсненністю бажання. Сумні роздуми про недосконалість світу позбавляють романтиків енергії для того, щоб утілювати свої мрії. І все ж для людства Справжні Романтики — просто знахідка. Адже саме до їхніх мрій ми приєднуємося, співпереживаючи Гаррі Поттеру в тем­ному залі кінотеатру. І саме «нездійсненні» бажання раптом приносять відкриття і наповнюють світ новими речами й подіями, такими, яких ще ніколи не було, дозволяють неможливому стати реальністю.

Проте кажуть, що найкращим романтиком є прагматик, якого надихнув якийсь романтик. Авжеж. Адже така людина знає, як мрію зреалізувати, дати їй життя. Так, його (прагматика) дії будуть передбачувані, проте вони точно будуть. І саме завдяки прагматикам втілюються мрії роман­тиків. Тож сучасна молода людина, на мою думку, буде цілком задоволена, якщо довкола неї пере­буватимуть люди, які володітимуть даром бути прагматиками з романтичним забарвленням. Голо­вне — межа, міра.

Наведу кілька прикладів з художньої літератури, які яскраво доводять правильність мого тве­рдження. На перший погляд, у житті головного героя п’єси О. Коломійця «Дикий Ангел» Платона Ангела найголовнішим є гроші. Проте, читаючи п’єсу, розуміємо, що це мудрий, люблячий батько, для якого гроші — мірило працьовитості й старанності. А ось його сусід, Крячко, який дорікав Платонові за його ощадливість, суворе виховання дітей, тепер пожинає плоди свого виховання — його син, не працюючи, став на злочинну стежку й потрапив до колонії. Згадаймо Володьку Лобо­ду з роману О. Гончара «Собор». Удаючи із себе людину творчу, діяльну, він насправді є кар’єри­стом, людцем, який віддав рідного батька до притулку, зазіхнув на національну святиню — собор. Кажучи про цінності, не можна оминути й Калитки з п’єси І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», Пузиря з комедії «Хазяїн», де люди заради багатства, наживи готові на все.

Отже, як кажуть, добре, якщо сучасна молодь буде романтичною, з багатою на любов і мило­сердя душею і водночас до певної міри прагматичною, бо ж роль прагматиків у стабільності суспі­льства та світопорядку величезна. Саме їм належить функція збереження культурних і матеріаль­них цінностей та примноження добробуту. І поки романтики своїми революційними мріями нама­гаються розкрутити маховик історії, прагматики ущільнюють центр ваги цього маятника чим-небудь насущним, щоб зберегти баланс. І хоча сучасний світ дуже змінився, проте загальнолюдські цінності — працьовитість, порядність, мудрість — залишатимуться завжди.

  пташечки вивели пташенят. ріс дуб ріс, але прийшов одного разу лісоруб і почав рубати його. звірі спочатку злякалися але потім подумали що треба щось робити бджоляче гніздо впало на лісоруба і бджоли почали йго жалити своїми хвостиками, білки полі кидати жолуді, сірий заєць почав ріті земельку на нього а пташки почали клювати лісоруба. він злякався і побігши в ліс зник у зеленій гущині. альо цім дуб не повернеш. всі стояли біля дуба і думали що рбити . де жити. альо тут маленька білочка поклала жолудь в ямку яку рів зайчик тато . потім маленьке зайченя зарив яму. маленькі пташенята принесли в своїх дзьобиках цілющої водички і плиснули на грядочку . і тут настав диво . з маленького жолудя виріс велечезний дуб. і всі знову жили радісно а дуб охоронявся лісникома на самій високій гілці жила пташина сім"я. дуб - був для всіх рідним домом. восени і взимку, коли листя спадало, зайчик взявши його, аби було не так холодно.

Мова - найцінніший скарб народу

Рідна мова

У кожного народу є його найбільша коштовність — це його мова. Саме в мові народ звеличує і стверджує себе в історії. Мудрість віків народу передається через рідну мову.

Українська мова — одна з таких мов, що зберігає не лише мудрість віків, але й розвивається далі завдяки своїм письменникам, поетам, науковцям. Мова дозволяє народові бути народом, українська мова визначає, що є український народ. Бо не стане мови — не стане народу. Тому наше завдання зберігати мову, передавати її нащадкам. Українська мова частіше стала використовуватися в побутовому спілкуванні, її частіше можна почути в магазинах, транспорті. Приємно, що люди з повагою ставляться хто як до рідної мови, а дехто як до державної. Річ у тім, що в Україні проживають і інші народності, які мають за рідну іншу мову, але вони мають поважати мову народу, серед якого вони живуть.