Інфінітив є в реченні а. дивлюсь я на небо та й думку . б. казати правду треба вчасно і невчасно. в. на сонці ясени горять, ягоди з шовковиць. г. небо червоніло й жовтіло, ніби облите золотом, облите жаром.

Б. Казати правду треба вчасно і невчасно.

1. Коли розумієш, що ти подорослішав, то починаєш слідкувати за чистотою своєї кімнати, місцем розташування окремих предметів, починаєш бути більш ввічливим та обачливим до інших людей, розумієш сутність, приємність, красу, сенс життя.
2. Скільки не ходив я у музей - все одно подобаються ці картини, скульптури, що так надихають своєю красою, ідентичністю, скромністю, витонченністю.
3. Я зумів вирішити лише три завдання на цій контрольній роботі, в основі яких полягало точно, влучно, вдало, змістовно описати героїв твору, який був написаний так давно та має так багато прихильників по усьому світу.
4. Ксенія хотіла собі нові бездротові навушники, мовляв, вони набагато краще її старих, є набагато функціональнішими, практичнішими, сучаснішими, гучнішими та менш шкодять здоров'ю.
5. Не розумію, скільки можна казати тому Сергійку про швидкість світла, хлопець нічого не розуміє, ще й каже, що це не зрозуміє навіть розумник, вчений, професор.
6. Ой, побувала я в різних країнах: Англії, Росії, Британії, Колумбії, але ніяка з них не зрівняється з моєю рідною, квітучою, щасливою Україною.
7. Кожен побачить щось своє у цій картині першим: квіти, обличчя, очі, річку, дерево, але головне - що за висновки він зробить, повністю проаналізувавши її.
8. Сашко швиденько накинув на себе легенький, обшарпаний, короткуватий піджак і щосили майнув у поле, де він відчував себе таким вільним, незалежним від усіх, таким особливим, адже у себе в селі до нього так несправедливо відносились, тож поле - його єдине ння.
9. Аліса розповіла вчителю, як вчора почала працювати над проектом, детально прописавши всі пункти у зошиті, стараючись виділити головну, основну, перспективну думку.
10. Скоро літо - спекотна, приємна, найкраща пора року, в яку люди нарешті зможуть скинути з себе ті тяжкі, незручні кожухи і вирушити, звичайно, на заслужений відпочинок до, можливо, моря, чи гір, чи у ліс - хто куди.

Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу: «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права: «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив   віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти: «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном». Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину