До одного роду належать обидва іменника рядка а)тюлень , охтирка б)сімферополь, сибір в)ательє, маєстро г)рукопис, магістраль

Б) Сімферополь, Сибір

Необыкновенно красивы осенью леса издали. Ещё лимонно желтеют берёзы. Ярче выделяются на фоне осеннего горения леса тёмные ели. А иногда вдруг свежий подует ветер, и закружится тогда по полянам золотая шуршащая метель.
Птицы около деревень собираются в стаи - совершают тренировочные полёты. Иногда издали можно принять стаю грачей за чёрное облако. Они летают низко. А высоко в небе, крича тревожно и печально, летят на юг косяки журавлей.
Улетают журавли, и низкие осенние облака плотнее заволакивают небо. Постоянный дождичек сеет и сеет на пустые поля, на пустые скворечники, на пустые гнёзда, на обнажённые леса.

"кажуть, ви вже одержали призначення? ",- звернувся до інни археолог після мовчанки. "так, незабаром з училищем розпрощаюсь". "берете курс на кураївку. кличе вас берег любові…" "звідки ви це знаєте? "- здивовано запитала дівчина. "багато що про вас знаю. цікавлюсь. це лише ви не хотіли помічати моїх зацікавлень",- зітхнув він. "аж дивно чути". "нічого дивного. люди шукають скарби. та не завжди шукають їх там, де вони лежать. а вони, може, під тобою. отут, де стоїш, під нашаруванням пилу та сміття". "знов якось загадково". "ви бажаєте ясності чіткості різкості? не знаю, як треба говорити в таких випадках, інно… колись для цього була вичерпна формула: ось вам моя рука і серце! розумієте? прийміть, не відкидайте їх, інно",- і він простягнув їй руку. "ви жартуєте? "- сказала дівчина, хоч бачила, що він не жартує. "рука і серце",- повторив він зміненим стверділим до різкості голосом. "не годиться такими речами жартувати…" "які жарти! "