Позначити рядок, у реченні якого знаходимо вживання слів у переносному значенні: а. весна за вушка витягає трави (в.малишко б. мати білять хату та у хаті (м.вінграновський). в. кіт мартин мав довгий хвіст (д.павличко). г. на піщаній косі стояв маяк (а.шиян).

А. Весна за вушка витягає трави.

Навіщо тобі репутація кішки, яка «гуляє сама по собі»? Шевченко у творі «Марія» розповів про байдужість батьків до долі доньки і свого сина, бо чоловік відмовився від них.Наталка з повісті «Наталка Полтавка» Коцюбинського.Ця дівчина заради спокою матері майже погодилась стати жінкою возного, бо мамка хотіла померти щасливою від того, що й Наталка має багатого чоловіка, в них є маленькі діти і вони живуть у злагоді один з одним.Я клянуся, що буду допомагати усім людям і ви теж прислухаєтесь до моєго рішення.Молодь сидить на пасажирських місцях, а пристаркуваті люди, жінки, інваліди стоять на двох ногах.Добро настигне нас…Як в тебе буде така дурна репутація з крайньої хати, то ти вже не зможеш вирішувати проблеми.Але все ж таки тяжка доля сказилась на його поведінці…В кожній людині є два вовки: один – це добро, а другий – це зло.І завжди між ними відбувається боротьба, і перемагає той вовк, якого ти підкормлюєш.Маруся Чурай сиділа з розбитим серцем і зламаною душею. …круговоріт добра в природі…Як сказав Шекспір, «Людина роджена для любові». Без неї людина засихає. Хотіла би доповнити: «Засихає і вже не може розпустити свою квітку, у людині даже на схилі не ским бути поговорити.Тож нехай нарешті наша хата з’їде з того байдужого краю і наше добро зробить нас щасливими.Мій погляд на цю проблему встає глобальним чином.Душа не зможе відчувати добро і почне старіти та опорожнюватися, поки людина перестане жити, а почне існувати – їсти, роботати та спати.Чоловік має захищати та забезпечувати честь своєї родини.Україна має друге місце з корупції лише тому, що дала хабара, щоб не опинитися на першому.Треба мати мозок на плечах…Усе залежить у цій хаті від тебе самого: хочеш – станеш Будьоним, а хочеш – його коником.Я бачив один невеликий соціальний тест, у якому брала участь одна жінка і один багатоповерховий дім.Сто разів до забудуть, один раз відмовиш – запам’ятають.Навіть якщо у мене буде низький бал по ЗНО, пам’ятайте, що я не роблю помилок, як ваш Янукович: «У Київі вже встановлюють новорічну їлку»У творі «Лісова пісня» між Мавкою і Оверком загорілись почуття. Оверко зажигав з Мавкою!Можливо, таких хатоскраїв є дуже багато…Я написав вам повний брєд.Поглянемо на це творчим поглядом.

 

Мабуть, це питання слід пов’язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт “Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?” або “Ким мрієш бути?”. У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія – бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив “півнем”, високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько – посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, – щирим,

відвертим, простим у сім’ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.