Продовжити твердження (+/- 10-15 речень ) культура мовлення має велике национальне і соціальне значення. вона забеспечує толерантне спілкування людей облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищення загальноі культури як окремою людини, так і суспільство в цілому, тому кожен з українців

Культура мовлення має велике национальне і соціальне значення. Вона забезпечує толерантне спілкування людей, облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищенню загальноі культури як окремої людини, так і суспільства в цілому, тому кожен з українців повинен дбати про чистоту мови.
Культура мовлення це дотримання мовних норм вимови: правильного наголосу, вживання слів, побудови висловів. А ще культура мовлення - це  точність, зрозумілість,  чистота, логічність, багатство і доречність мовлення.
Існують люди, яким чистота мовлення дається легше, ніж іншим. Це ті, хто виріс у культурному і освіченому середовищі. Є й такі, хто має лінгвістичні здібності. Всім іншим доводиться опановувати мову, працювати над її чистотою. І цей шлях не кожному здається простим. 
Суржик все ще панує в нашій мові. Треба визнати, що подолати його непросто. Хоча для цього лише треба відкинути лінощі і небажання вчитися рідної мови. Кожен українець повинен наполегливо і самовіддано працювати над вдосконаленням культури мовлення. 

Дух та духовність. Не варто думати, що дух це поняття містичне чи теологічне. Дух це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його розвиток.

Прояв духу не залежить від місця, часу, цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження — це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може.

Щоб дух проявився, йому має сприяти духовність місця та часу, яка з появи в природі людини здебільшого пов’язується з її діяльністю. І навіть незвичайна відсутність духу де-небудь і коли-небудь теж тепер зазвичай спричинена людиною.

Духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Історично саме релігія поширювала духовні практики, але духовність не обов’язково релігійна. Духовність може бути не пов’язана з традиційною моральністю. Духовність — не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень.

Іноді, ввечері, коли місто затихає, і починають миготіти на вулиці одинокі, холодні ліхтарі, я, прислонившись головою до вікна, дивлюсь у зоряне небо і мрію про політ в далекий космос, за хмари. Я беру в руки альбом і олівець, та лечу, далеко, пірнаючи в пригоди вістрям загостреного олівця, мого вірного друга. Одвічний водоспад, далекі зірки, сирі гори, палахкотливо глибоке море - все з’являється на папері одним за одним. І я лечу туди, на папір, попадаючи в місця, що щойно зобразив на папері. Відпиваю ковток гарячої кави і продовжую подорож. Я малюю, і у мене виростають крила.