Дух та духовність. Не варто думати, що дух це поняття містичне чи теологічне. Дух це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його розвиток.
Прояв духу не залежить від місця, часу, цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження — це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може.
Щоб дух проявився, йому має сприяти духовність місця та часу, яка з появи в природі людини здебільшого пов’язується з її діяльністю. І навіть незвичайна відсутність духу де-небудь і коли-небудь теж тепер зазвичай спричинена людиною.
Духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Історично саме релігія поширювала духовні практики, але духовність не обов’язково релігійна. Духовність може бути не пов’язана з традиційною моральністю. Духовність — не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Продовжити твердження (+/- 10-15 речень ) культура мовлення має велике национальне і соціальне значення. вона забеспечує толерантне спілкування людей облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищення загальноі культури як окремою людини, так і суспільство в цілому, тому кожен з українців
Культура мовлення це дотримання мовних норм вимови: правильного наголосу, вживання слів, побудови висловів. А ще культура мовлення - це точність, зрозумілість, чистота, логічність, багатство і доречність мовлення.
Існують люди, яким чистота мовлення дається легше, ніж іншим. Це ті, хто виріс у культурному і освіченому середовищі. Є й такі, хто має лінгвістичні здібності. Всім іншим доводиться опановувати мову, працювати над її чистотою. І цей шлях не кожному здається простим.
Суржик все ще панує в нашій мові. Треба визнати, що подолати його непросто. Хоча для цього лише треба відкинути лінощі і небажання вчитися рідної мови. Кожен українець повинен наполегливо і самовіддано працювати над вдосконаленням культури мовлення.