Фонетичний розбір слова відкривається

амріяний зимовий вечір. Летить лапатий сніг. Ліс принишк, спокійний і зачарований. Зітхне... Аж моторошно стає. Холодний морозний вітер несамовито пролетить між дерев,  і  ... знову тихо. Тільки дерева сумно похилилися. Гілки на очах перетворюються на таємничі силуети. Хтось пробіг стежкою, визирнув із-за дерев, промайнув  біля пишної калини. А ясні,  тихі  зорі  світять над лісом. Місяць-молодик визбирує крапельки — сузір’я в небі, у полі. Здається, це вони падають на ліс і там виблискують на гілках, мов справжні коштовні камені діаманти, рубіни, сапфіри, смарагди... Потім відбиваються в кожній сніжинці, наче чисті, прозорі сльози. А вечір чаклує...Створює  свою чарівну казку.

У мене була подруга маша. вона була не найкращою але дуже доброю та гарною.
-привіт  машо, сказала я зустрівши її по дорозі до школи.
-привіт, аліно як справи?
-все добре
тут вибіг хопчисько і вихопив у мене картку. Я навіть не встигла обернутися.
А маша побачивши це, віддала свою куртку. Я подякувала і ми пішли до школи.
На наступний день мені озповіли , що Маша застудилася і лежить вдома.
я після школи зайшла до неї і сказала лише 5 слова
-дякую,ти моя найкраща подруга.
потім ми сиділи мовчки і пили чай.
Тоді я зрозуміла що найшла найкращу подругу!