Речення зі словами : почуттєвий, життєвий, ясенний

На почуттєвому рівні - емоція має вигляд переживання.
Уся історія естетики демонструє невпинне прагнення виокремити почуттєвий бік суспільної практики людства, осягнути сутність й спе­цифіку почуттєвого опанування дійсності та художньої діяльності.
Життєвий цикл передбачає, що плин життя має певні закономірності.
Мов грім ясе́нний — зненацька, раптом.

Доконаний вид означає дію, обмежену в часі, вказує на її завершеність: прибіг, напишу, пішов би. Дієслова доконаного виду відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? та ін.Дієслова недоконаного виду означають дію, не обмежену в часі, не завершену: малював, читаю, будемо писати. Відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що робитиму?Дієслова недоконаного виду вживаються в усіх часах, а доконаного — лише в минулому та майбутньому: дія, яка триває тоді, коли про неї говорять, не може бути завершеною.

Прихід весни в Україні пов'язаний з цілою низкою цікавих народних обрядів. Першою зустріччю весни можна назвати Стрітення, яке святкується 15 лютого. У народі кажуть, що у цей день весна з зимою зустрічається. Зима — це стара баба, а весна — молода дівчина. Вони сперечаються. Хто кого переможе в суперечці, той і пануватиме. Уважно люди в цей день слідкують за погодою, бо вона віщує прихід весни. Якщо після обіду потепліє, то перемогла весна. Якщо погода видасться холодною, то зима ще довго простоїть, протримаються холоди. Вважається, що на Стрітення грім просипається, тому в народі це свято іноді називають Громицями. У цей день в церкві святять свічки, які називають громічними, та воду. З освяченою свічечкою обходять все господарство, щоб вона святим своїм полум'ям дістала кожен куточок і захистила господу від всього злого, різної нечистої сили. Вважається, що після Стрітення починає прокидатися земля і вилітають з вирію птахи, щоб повернутися додому. 

Через місяць, 14 березня, святкують день Явдохи. І з ним також пов'язане дійство зустрічі весни, яке називають гуканням весни. Кликали весну так: 

Ой весна, весна, днем красна, 

Що ти нам, весно, принесла? 

Доручали це зробити дітям. Але спочатку мами та бабусі випікали печиво у формі пташок "жайворонків" з тіста. З ними малеча й ходила на світанку гукати весну. 

Раніше на день Явдохи молодь збиралася за селом чи містом на луках, узліссі. Тут водили хороводи. Народне прислів'я каже: "Там, де хоровод ходить, там жито родить". Молодь співала обрядові пісні: гаївки та веснянки. Деякі з них дійшли й до нашого часу. А ще закопували в землю горщик з кашею. В народі вважали, що за зиму земля зголодніла, її потрібно нагодувати. Тому у землю закопували горщик. Ховали його обов'язково під березою — деревом, яке одним з першим прокидається навесні. 

"Кидай сани, бери віз!" Ця народна приповідка відома, мабуть, усім. Вона означає, що вже починається дружна весна, розтанув сніг. Пов'язаний цей вислів також з обрядовими дійствами, якими зустрічають весну. Відбуваються вони в кінці березня, на день Олексія. 

У народі до цього дня ставлять з особливою повагою. З ним пов'язано дуже багато прикмет і повір'їв, які стосуються змін в природі. В народі вірили, що на Олексія ворон-крук сам купається і купає своїх діток перед тим, як випустити їх на золю. Вважається, що саме цього дня лисиці переселяються зі старих нір у нові. Нібито перші три дні після переселення ходять вони наче сліпі і глухі, та кури їм сняться. Це тільки повір'я. Але є й прикмети, за якими визначали, чого чекати далі. Якщо журавлі повертаються з вирію і дружно курличуть, коли летять, треба очікувати на тепло. Якщо день на Олексія теплий, то й вся весна буде теплою, а рік видасться багатим на врожай. 

Якою б не була погода на Олексія, обов'язково заспіває пташка-вівсянка. У народі її спів передають приповідками: "Цінь-цінь-цінь-цвірінь, іди, діду, сій ячмінь" та "Літо-літо, сінокіс, кидай сани, бери віз". 

А якщо вже покинув господар сани і полагодив для роботи віз, то весна почалася справжня.