Дуже терміново( твір на тему вересень-жартівник буквально 6-8 речень але нормальних дуже потрібно

За вiкном вже кружить рiзнобарвне листя,розкидане вереснем-жартiвником. Кличе школярiв гуляти,так i ваблячи iх останнiми сонячними днями. А ось вже вiн вдарив дощами по дахам сiрих будиночкiв,так i кажучи:" Бiжи до мене,повеселимось!".
Але вже зовсiм скоро йому доведеться передати своi права жовтню.

Навесні ліс оживає після довгої зими. Ще недавно він був похмурим, а дерева стояли голі.А тепер ліс осяяло весняне сонечко. Тугі бруньки набухли на деревах за кілька днів. Вони розкрилися у ніжне зелене листя. Весняний ліс знову шумить від вітру.Відразу після закінчення зими, на ще мокрій та холодній землі з'являються перші проліски. Це маленькі, ніжні та тендітні квіти, але які ж вони сильні та витривалі! Проліски не бояться пробиватися крізь залишки снігу, назустріч сонцю. Вони не бояться також весняних приморозків.Скоро землю знову прикрасить шовковий килим з м'якої трави. А на сонячних лісових галявинах виростуть справжні розсипи різнокольорових квітів. Це яскраво-жовті примули, лілові крокуси, голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани. А слідом за ними білим або рожевим кольором зацвітуть деякі лісові дерева та кущі. Наприклад, дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина.Навесні ліс сповнений заливистих та дзвінких пташиних голосів. Лісові птахи шукають собі пару, в'ють затишні гніздечка. Весна - це час весіль для лісових мешканців. Навіть змії, і ті святкують свої зміїні весілля. Навесні змії дуже злі та не полюбляють, коли їм заважають. У цей час потрібно ходити лісовими стежками обережно, щоб ненароком не наступити на змію, яка гріється де-небудь на сонечку.Весняний ліс ошатний та світлий. Прогулянка ним – це справжнє задоволення.

 Настояна на терпких травах, снується вереснева, лагідна тиша. Рання осінь уже починає прясти сріблясте павутиння, губить білі пасма на левадах.Небесна блакить стає ніжно-шовковою, здіймається все вище й вище, і по ній вже пролітають ранніми ранками журавлині ключі.Зацвітають квіти осені, уже запалали червоні кострища жоржин побіля хат, майорять розмаїттям по-дівочому соромливі айстри, палахкотить ніжним жаром пелюсток вогниста сальвія, ще квітують рожеві і пурпурові мальви на високих стеблах, виграючи своїми дзвіночками тихий реквієм літу.У густій кроні кленів уже хтось бризнув ніжною позолотою, але вони ще не здаються осені, киплять зеленим соком. Задумливі берези вплітають у свої ніжні коси жовтогарячі кісники. Тільки сосни стоять зелені, тисячами, мільйонами голочок чи небесний шовк, розливаючи терпкий запах живиці.Вереснева благодать. Чудова пора зрілості. Ясна прозорість. Заколихана тиша. Услід за нею починається пора тихої зажури, пора бабиного літа (За І. Цюпою, 134 сл.).