Скласти 2 речення зі словами чорнозем чорнослив закінчити зручний фаховий

Мати посадила квіти у чорнозем.
Бабуся засушила чорнослив
Мені потрібно закінчити миття посуду
Я люблю зручний транспорт
Я фотографую на фаховий фотоапарат

Усе, що оточує нас, цеприрода. повітря, земля, вода, гори, ліс, море, галявина, птахи, звірі в лісі - все це природа. ми часто говоримо: "природа - наш будинок". по іншому - середовище нашого перебування. а щоб ми могли жити, тобто жити, і жити добре, щасливо, наше середовище перебування повинна бути в порядку: вода й повітря повинні бути чистими, дерева, звірі, і птаха - здоровими, камені - безпечними. якщо ми не зможемо насолоджуватися природою, то ніколи не зможемо повноцінно жити. а щоб природою можна було насолоджуватися, потрібно обов'язково піклуватися про неї. і це повинен робити кожний людина що таке турбота про природу? збереження чистої води в ріці - це турбота про природу. адже якщо вода буде забрудненої, то почнуть гинути риби, водяні тварини й комахи, порушиться у природі. збереження цього - обов'язкова умова, адже все в природі взаємозалежно. акуратне викидання різних відходів - це турбота про природу. так, якщо людина прийшла в ліс і просто кинула там поліетиленовий пакет, він уже завдав шкоди природі. а якщо забрал із собою й викинув у сміття, то подбав про природу. поставити взимку годівницю для птахів - це теж турбота про природу. якщо кожна людина хоча б щось буде робити для того, щоб оберігати природу, то наше навколишнє середовище буде сприятливої, гарної

   Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    У  дворі  нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива  красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...

   Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла  свої ягідки, наше улюблене ласування.

-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.

-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати  один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.