[діалог ''як я провів літо''] -привіт илля -привіт кирил -ілля, як ти провів своє літо? . -я провів своє літо у селі своєї бабусі.я її по господарству інколи ходили до сусідки по молоко.коли я приїхав з села батьки звели мене у піццерію.в місті я займався спортом, катався на велосипеді у вільну годину -це добре. -добре ілля, дякую що розповів мені про твій відпочинок влітку -бувай -бувай кирилл не знаю просто де добавити цей діалог, тому якщо знаете підскажіть.

Це добре ничего не треба

До особливостей наголошування слів української мови належать:

– наголошування слів з рухомим наголосом (віз, везла́);

– наголошування слів з усталеним наголосом, переважно іншомовних (кварта́л, кіломе́тр, аристокра́тія);

– подвійне наголошування слів (за́вжди́, по́ми́лка);

– наголошування складних слів (прива́тнорабовла́сницький, ра́боторгі́вля);

– наголошування іншомовних слів, які можуть становити труднощі у вимові (фено́мен, до́гмат, гене́зис);

– наголошування слів, форм слів, відповідники яких у російській мові або в діалектному мовленні мають відмінні наголоси (ки́дати, нови́й, ви́падок, віднести́,);

– наголошування слів з метою розрізнення їх значень (ви́ходити і виходи́ти, забі́гати і забіга́ти).

В українській мові є правила акцентуації, які поширюються на певні групи слів:

– дієслова вести́, нести́ і под. мають наголос на останньому складі, слово бути в інфінітиві та у формах майбутнього часу – на першому, а в минулому часі одн. (жін. та сер. р.) й мн. – на останньому (бу́де, бу́дуть, була́, були́ тощо);

– іменники на -ання наголошуються, як їх твірні дієслова (розв’яза́ння, планува́ння тощо); у двоскладових іменниках наголошується останній склад (знання́, звання́ тощо);

– абстрактні іменники на -ин-а, утворені від прикметників, мають наголос на останньому складі (величина́, новина́тощо);

– географічні назви на -щин-а, -чин-а мають такий наголос, як і слова, від яких вони утворені (Ки́ївщина, Доне́ччина);

– відіменникові та віддієслівні іменники з префіксами ви-, від-, за-, на-, над-, об-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз-, мають наголос здебільшого на префіксах (за́хід, ро́зстріл, за́тишок, пере́біг, при́повідка тощо); винятки розгро́м, зачи́н, набі́р;

– переважна більшість іменників у множині має наголос на закінченні (листки́, сторінки́ тощо);

– однаково наголошуються слова такого типу творення, як аристокра́тія, демокра́тія; діало́г, катало́г тощо; числівники одина́дцять, чотирна́дцять, п’ятдеся́т, шістдеся́т тощо; більшість слів однакового типу творення мають різний наголос, напр.: вимика́ч, шука́ч і вини́щувач, випро́стувач; міліме́тр, кіломе́тр і баро́метр, термо́метр тощо.

Жила-была в лесу белочка. Хорошо ей жилось в лесу! Воздух чистый, травка зелёная. Всегда есть, что покушать: летом - грибы и ягоды, зимой - сушёные заготовки, которые она запасла летом. 
Но вот однажды случилась беда, - явились в лес люди и большие машины. Люди стали вырубать вековые ели и кедры ценных пород. А молодые поросли гибли под гусеницами бульдозеров. Много погибло лесных жителей: кто от голодной смерти пал, кто попал под машины. Пусто и тоскливо стало в таёжном лесу. Звери разбежались, птицы разлетелись. Часть леса стала похожа на поле битвы: земля взрыта, кругом торчат пеньки и валяются сучья. Грибы перестали расти, и ягоды пропали. 
И решила тогда белочка: нельзя сидеть, поджав хвост и смотреть, как гибнет природа. От сороки она слышала, что в школе есть кружок "Юный эколог", и что дети, которые посещают его, защищают природу. Вот к этим ребятам она и отправилась. Много пришлось ей выдержать испытаний: собака чуть за хвост не ухватила, мальчишки из рогатки в неё стреляли. Но всё вынесла белочка ради мирной жизни в лесу. Наконец она добралась до школы и рассказала ребятам о случившейся беде. Дети оказались отзывчивыми, они очень любили лес. Они решили белочке. Юные экологи написали письмо Президенту и вызвали МЧС. Что тут началось! Не позавидуешь злым людям с большими машинами. Они с позором были выгнаны из леса, и их заставили сажать новые деревья. Ребята из кружка "Юный эколог" ими руководили. Оказывается, легко дерево срубить, а вырастить его гораздо труднее. Вскоре молодой лес вновь радовал лесных жителей грибами и ягодами. А ту историю старый филин рассказывал малышам как страшную сказку. Но им больше понравилось слушать о подвигах смелой белочки. Вот и сказке конец. Берегите, дети, лес!