Перекладіть і запишіть сполучення слів українською мовою. поясніть особливості перекладу активних дієприкметників. заболевший ребёнок, уставшие путешественники, потемневшее озеро, бушующее море, умывающаяся кошка, угасшая звезда, поющие соловьи, небьющиеся стаканы, приближающийся поезд, не прекращавшийся всю ночь дождь, растущие цветы, бегущий ручей, склонившаяся на берегу ива, побеждавший в конкурсе артист

Хвора дитина, втомлені мандрівники, потемніле озеро, розбурхане море, згасла зірка, співаючі солов'ї, ударостійкі стакани, поїзд, що наближається, не припинялася всю ніч дощ, ростуть квіти, біжить струмок, верба схилилась  на березі , перемагаший у конкурсі артист

Ього суспільства ми ще тільки вчимося.Колись казали, що найпершим обов’язком школяра є добре навчання, і сьогодні ця точка зору залишається правильною. Якщо я, ти й кожен з хлопців та дівчат України будемо серйозно ставитися до навчання, то результатом цього стане зростання рівня освіти в суспільстві. Тобто більше буде поміркованих людей, які добре знають, що треба робити задля власного зростання й майбутнього розквіту нашої держави. Виходить, що громадянські обов’язки людини є записаними, перш за все, не на сторінках законодавчих актів, а в серцях і душах людей. Держава ж може бути сильною лише своїм народом. А почнемо ми з того, що хоча б порозуміємось один з одним, з батьками, учителями й усіма людьми, з якими спілкуємось.Людина є членом суспільства. Хоч яким егоїстом вона себе буде вважати, але завжди її оточуватимуть люди. А люди складають уже цілу державу. Отже, кожна людина має обов’язки щодо суспільства, щодо держави. Цього року пройшов всеукраїнський перепис населен­ня. Пам’ятаю, як жінка, яка збирала в населення дані, шкодувала, мовляв, дуже неорганізовані ми люди, не вміємо поки що жити в суспільстві. Це означало, що не всі громадяни правильно зрозуміли значення цього перепису, а тому й не намагались якось до людям, які його здійснювали.Я замислився: невже можна далі нам залишатися такими ж неорганізованими людьми, для яких слова “громадянський обов’язок” є не більше, ніж пустий звук?Найперший обов’язок щодо суспільства — це мати власну громадянську позицію. На мій погляд, усі інші громадянські обов’язки беруть свій початок саме звідси. Кожна людина повинна брати участь у демократичних виборах. Кожен повинен зрозуміти, що виконання суспіль­ної роботи не є чимось виключним, наприклад, у тій же Європі. Ось і нам треба згадувати батьківський і дідівський досвід громадської роботи. А втім, порівняно з ними ми знаходимося в кращому становищі: нас ніхто ні до чого не примушує. Навіть до юнаків та дівчат може стати тут у пригоді, адже наша молодь — це комунікабельні, завзяті, сильні люди.Є ще один важливий громадянський обов’язок — поважати іншу людину як неповторну, єдину у світі осо­бистість. Якщо один поважає іншого лише за те, що той є громадянином, то таке суспільство можна вважати абсо­лютно здоровим. На жаль, взаємоповазі на рівні в

Роль батька, точно так само, як і роль матері в житті дитини перебільшити вкрай складно. Кожна мати і кожен батько володіють одним з найсильніших інстинктів на Землі – батьківським інстинктом. Зазвичай люди говорять виключно про існування материнського інстинкту і применшують значення батька в житті дитини, зводячи це значення переважно до матеріального забезпечення. Але нещодавно в одній з телепередач я почув про авторитетне наукове дослідження, згідно з результатами якого батьківський інстинкт нітрохи не слабший материнського за умови, що батько в достатній мірі спілкується з дитиною. Це наштовхнуло мене на певні думки, я подумав про свого батька і взаємини з ним, і в підсумку погодився з таким результатом дослідження.
Я вважаю свого батька героєм як і всі діти. Для мене він як мудрець, який відкриває мені таємниці світу. Герой ,я кий буде захищати мене усе свое життя.