Скласти речення зі словом конферансьє(по-українські)

Відомий конферансьє Баффер розповів світу,як він досягнув такого успіху.

Коли розтанули сніги і скресла крига, хочеться піти до річки, помилуватися природою. Перші дерева, що прокинулись від зимового сну – верби. На гнучких блискучих гілочках розкрились лусочки бруньок і з’явились котики. Вони пухнасті і сірі, вкриті шовковими волосками, приємно лоскочуть обличча. Коли сонце добре прогріє повітря пухнасті котики перетворяться на сережки з дрібним жовтим пилком і ніжним ароматом. Я зрізаю декілька гілочок верби і несу їх додому, нехай і моя родина помилується пухнастою красою та відчує прихід весни. В теплій кімнаті верба розквітне дуже швидко, зараз поставлю її у воду.
Без верби і калини нема України.
Навесні верба зацвітає сіренькими котиками.На свято вербної неділі народ зриває декулька гіллячок ,і їх святили у храмі.Шмагали нею всіх членів родини й худобу .Щ й приказували ”НЕ Я Б’Ю ВЕРБА Б’Є,ЗА ТИЖДЕНЬ ВЕЛИКДЕНЬ,НЕДАЛЕЧКО ЧЕРВОНЕ ЯЄЧКО”.Потім освячену вербу зберігали у домі і використовували як захист від дитячих хвороб
Від Вербної неділі починали готуватись до Великодня.

Усі люблять ялинку. Люблять не як дерево, яке потрібно посадити, доглядати, ростити. Ні, всі люблять зелену красуню, як символ Нового року. Тоді її рубають, несуть додому, ставлять у кутку і починають прикрашати яскравими іграшками, дощиком, серпантином. Протягом усіх святкових днів ходять коло неї, радіють, сміються. А коли свята закінчуються, просто викидують її, як річ, що засмічує помешкання.
Василько жив з батьком край лісу. Батько у нього був лісником, поважною людиною. Якось Василько побував в гостях у родичів у місті. Якраз були новорічні свята, в квартирі стояла пишна зелена красуня, розцяцькована іграшками, цукерками і мандаринками. І так Василькові це сподобалося, що вирішив він на другий рік і собі вдома так зробити.
І от підійшов непомітно кінець року. Наближалися зимові свята. Василько почав канючити у батька, щоб той зрубав йому гарну ялинку у лісі. "Їх же так багато", - просив хлопчик. Тоді батько пішов з хїлопцем у ліс, до найгарнішої ялинки і розповів хлопцеві, як багато часу треба, щоб з маленької насінинки виросло таке велике гарне дерево, і як швидко воно гине, якщо його зрубати. "Зрозумій, Василько, свята минають швидко, і ялинку викидують на смітник. Невже тобі не шкода такої красуні? Вона ж теж відчуває біль. Це все-одно, ніби ти візьмеш додому маленьке пташеня з гнізда, пограєшся з ним, і викинеш на смітник, бо воно загине. " І Василько зрозумів. Він підійшов до ялинки, обійняв в :"Рости далі, ялинко, я не хочу, щоб ти померла."
Так, лісову красуню люблять