Твір-роздум вчинки людей(чому я пишаюся своїм товаришем)!

    Твір на тему "Чому я пишаюсь своїм товаришем" можна скласти так:

    У мене є найкращий друг на ім’я Артем. Артему вже п’ятнадцять років. І я ним по-справжньому пишаюсь. Артем має чимало гарних якостей. Він дуже хороший друг, чемний син, гарний брат. Я в ньому ніколи не сумніваюсь. Але чи можуть такі чарівні риси характеру бути прикладом для гордості? Звичайно, так. Але я пишаюсь Артемом не лише через це.

    Безсумнівно, Артем дуже хороша людина. Але чому я все ж таки пишаюся своїм товаришем? Я вважаю, що приводом для гордості є його вчинки. Артем є постійним волонтером притулку для собак. Він дуже добра людина, любові та ніжності якої вистачає і на тварин. Мій товариш – це приклад для наслідування. Я мрію навчитися його сердечності та доброті. Я вважаю, що його відданість волонтерській справі дозволяє пишатися ним по-справжньому.

Ибраим Джайнакович Джайнаков деятель Алашского движения.

Дата рождения 30 сентября 1884

Место рождения Верненский уезд, Семиреченская область, Российская империя

Дата смерти после 1941

Родился в Верненском уезде Семиреченской области. Окончил Верненскую мужскую гимназию. Работал переводчиком в Управлении Семиреченской области.Активно участвовал в общественно-политической жизни.После Февральской революции 1917 участвовал в осуществлении общественно-политических преобразований в крае. Оказывал по обеспечению продовольствием голодающих Жетысу, регулировал отношения между коренным населением и переселенцами. Председатель 2-го съезда Казахского комитета Семиреченской обл. (10—31 авг. 1918, с. Лепсы). Выступил перед участниками съезда с предложением издавать областные газеты на казахском, и киргизском языках.

После прихода к власти большевиков и изменения общественно-политической ситуации в стране вместе с некоторыми деятелями Алашского движения Жайнаков переселился в Китай, где стремился организовать вооруженное сопротивление большевикам. Дальнейшая судьба Жайнакова неизвестна.

Объяснение:

На мою думку, гідність людини полягає у її чесності, толерантності, внутрішній порядності та культурній поведінці. Це поняття тісно пов’язане з людяністю і відноситься до справжніх життєвих цінностей людини.

Я вважаю, що людей, абсолютно позбавлених гідності, не існує. Якщо вони і є, наприклад, особливо небезпечні злочинці в тюрмах, то їх не можна вважати людьми. Скоріш, це звірі в людській подобі.

Гідність притаманна тому, що має певні моральні цінності, сформовану систему світогляду. Така людина є справжнім патріотом своєї держави, вірним сином чи дочкою, гарним батьком або матір’ю, братом чи сестрою у власній родині. Саме на таких чоловіках і жінках тримається світ. Завдяки їм правда перемагає брехню, а добро обеззброює зло.

Отже, у моєму розумінні, гідність людини полягає у морально-етичних принципах, затверджених суспільством. Мова йде про щирість, доброзичливість, співчуття та благородство. Треба з дитячих років дотримуватися еталонів правильної поведінки в суспільстві, а також виховувати в собі відповідальність — за свої слова, дії та вчинки.